Спіймай дзен життя. Японські практики, що ведуть до спокою та радості

Саме тому я вирішив зробити цю книжку практичною. Сподіваюся, ви не лишень зрозумієте, що таке дзен, а й почнете вправлятись із запропонованими на цих сторінках практиками.

Тримайте цю книгу поруч і повертайтеся до неї щоразу, коли починають вирувати тривоги та хвилювання.

Відповіді, які ви шукаєте, — у ній.

Ґашо[2]

Шинмйо Масуно

Частина перша. 30 способів підживити «себе нинішнього»

Спробуйте трішки змінити свої звички

1. Звільніть час для порожнечі

Спершу поспостерігайте за собою

  Будьте з собою таким, яким ви є, але без поспіху й нетерпимості.

Чи хтось із нас у повсякденному житті має час, аби не думати ні про що?

Гадаю, більшість відповість: «Не маю на це ні хвилини вільної».

Нас підганяє час, на нас тисне робота на додачу до інших життєвих перипетій. Сучасне життя сповнене клопотами, як ніколи. Протягом усього дня, день у день, ми з усіх сил пнемося просто встигнути виконати те, що необхідно зробити.

Коли занурюємось у таку рутину, несвідомо, проте невідворотно, ми забуваємо про себе справжніх і про справжнє щастя.

Десять хвилин на день — усе, що потрібно. Спробуйте звільнити час для порожнечі, коли ви б ні про що не думали.

Спробуйте очистити розум, лишивши подалі усе, що довкола.

У голові спливатимуть різноманітні думки, проте спробуйте їх одна за одною відкидати. Щойно це вдасться зробити, ви почнете помічати теперішню мить, тонкі зміни у природі, які підтримують ваше життя. Коли вас ніщо не відволікає, ви відкриваєте собі себе, справжнього й щирого.

Отже, треба знайти час, аби ні про що не думати. Це — перший крок до створення простого життя.

2. Прокидайтеся на п’ятнадцять хвилин раніше

Рекомендація на той випадок, якщо у вашому серці немає вільного місця

  Як губиться у клопотах серце.

Коли нам бракує часу, ця нестача сягає й нашого серця. Ми автоматично повторюємо: «Я зайнятий, у мене немає часу». У такому стані наші думки стають ще гарячковитішими.

Але хіба ми дійсно настільки зайняті? Хіба не ми самі змушуємо себе поспішати?

У Японії слово «зайнятий» позначають ієрогліфом, який складається зі знаків, що символізують «утрачати» й «серце».

Ми зайняті не через нестачу часу. Ми заклопотані, бо в серці немає вільного місця.

Коли усе довкола починає вирувати, спробуйте прокидатися на п’ятнадцять хвилин раніше звичного. Випряміть спину й зробіть кілька повільних вдихів із центру, що розміщений нижче пупка, — ця точка зветься танден[3]. Щойно дихання вирівняється, розум теж заспокоїться.

А потім, насолоджуюсь горнятком чаю чи кави, визирніть з вікна й погляньте на небо. Спробуйте почути щебет маленьких пташок.

Яким дивним це б не здавалось, але саме так ви створюєте простір у голові.

Пробудження на п’ятнадцять хвилин раніше дивовижним чином звільняє вас від заклопотаності.

3. Смакуйте вранішнім повітрям

Секрет довголіття ченців — тут

  Не буває двох однакових днів.

Кажуть, що ченці, які практикують дзен, живуть довго.

Звісно, харчування й дихальні практики — важливі складові довголіття, проте я переконаний, що правильний та розмірений спосіб життя неабияк упливає на душевне й фізичне здоров’я.

Щоранку я прокидаюся о п’ятій годині й перше, що роблю, — це наповнюю груди ранковим повітрям. Відтак прогулююся навколо головної зали храму, зали для прийому гостей, приміщень, де мешкають священники, і поки відчиняю віконниці, моє тіло спостерігає за зміною пір року. О пів на сьому я проводжу службу, під час якої зачитую молитви, а потім снідаю. Далі здійснюю справи залежно від потреб дня.

Це повторюється щодня, проте кожний день — інакший. Смак уранішнього повітря, мить, коли з’являється перше проміння, дотик вітру на щоці, колір неба й листя на деревах — усе постійно змінюється. Ранок — це час, коли ви в найдрібніших подробицях бачите ці зміни.

Монахи практикують дзадзен[4] перед світанком саме для того, щоб відчути ці зміни у природі на фізичному рівні.

Розпочавши день із медитації — вранішній дзадзен, — ми живимо розум і тіло, вдихаючи прекрасне ранкове повітря.

4. Ставте черевики рівненько

Це прикрасить ваше життя

  Ваші ноги видають безлад ваших думок.

Здавна відомо, що передпокій є обличчям усього дому, особ­ливо в оселях японців, де, переступивши поріг, ми зазвичай знімаємо взуття. Вишикуване воно рівненько чи розкидане у безладі — цієї деталі достатньо, щоб дізнатися душевний стан господаря.