СПІВИ

ОЛЕГ - КНЯЗЬ КИЇВСЬКИЙ

I

Не у гості, а на кості
Ходили ко­за­ри.
Та не пи­во ж і їм бу­де,
А кров та по­жа­ри!

Вже зібрав­ся Олег віщий
На вра­жу не­до­лю,
Їде ко­нем білог­ри­вим
По чис­то­му по­лю.

Блищить бро­ня ца­рег­радська,
Шелом аж па­лає,
І кінь йо­го білог­ри­вий
Соколом сту­пає.

Олег їде чис­том по­лем,
Грає білог­ри­вий, -
Але хто ж то ко­ло гаю,
Як мо­ло­ко, си­вий?

Лиш па­ли­ця ко­ло нього
Та гуслі без струнів…
То ве­ли­кий ста­рець бо­жий,
То віщун Пе­рунів.

І Олег до то­го стар­ця
Коня по­вер­тає,
Через сідло пок­ло­нив­ся,
Віщуна пи­тає:

"Скажи мені, стар­че бо­жий,
пе­рунів про­ро­че,
чи жи­во я, чи не жи­во
сплю­щу свої очі?

І не бійся і не тай­ся,
Я дар­мо не схо­чу,
Я за сло­во прав­ди­веє
Тебе озо­ло­чу…"

"Та мені-то, - віщун ка­же, -
Нічого бо­ятись,
А зо­ло­том твоїм, кня­же,
Не озо­ло­ча­тись.

Не но­шу я срібла-зло­та,
Князів не бо­юся,
А що бу­де із то­бою,
Я не по­та­юся.

Щасливий ти, па­не кня­же!
Недолі не знаєш,
Та, як бу­деш уми­ра­ти,
Мене спо­га­даєш.

Слава твоя, кня­же, хо­дить
Помежи зем­ля­ми,
В Ца­рег­раді при­би­ваєш
Ти щи­ти на брамі.

Тебе, кня­же, не спи­ня­ють
Ні яри, ні го­ри,
Під то­бою за­ти­хає
І синєє мо­ре.

Твої броні зо­ло­тої
Мечі не ру­ба­ють,
І острії вражі стріли
Помимо літа­ють.

Під то­бою й білог­ри­вий
Чинить твою во­лю:
То літає, як ша­ле­ний,
По вра­жо­му по­лю,

То спи­ниться, як камінний,
Як ву­ди­ла здви­неш, -
А все-та­ки ти од нього,
Ти од ко­ня зги­неш!"

І по­ду­мав Олег віщий
Та й не довіряє,
Через гри­ву по­хи­лив­ся,
Із ко­ня злізає,

І кру­тую шию гла­дить,
І став про­мов­ля­ти:
"Жаль ве­ли­кий мені, ко­ню,
Тебе по­ки­да­ти!..

Таж ми ра­зом, вірний ко­ню,
Вийшли з Нов­го­ро­ду.
Разом пи­ли і му­ти­ли
Дніпровськую во­ду.

Таж ми ра­зом, вірний ко­ню,
Пролітали го­ри
І хо­ди­ли за сла­вою
Аж за синє мо­ре.

І, як щи­та в Ца­рег­раді
Прибивав до бра­ми,
На твоїх стре­ме­нах зло­тих
Я сто­яв но­га­ми.

Тепер годі, вірний ко­ню,
Йди собі гу­ля­ти,
А мені в твої стре­ме­на
Більше не сту­па­ти!..

У стре­ме­на не сту­па­ти,
В сідлі не сидіти
І з то­бою в чистім полі
Вітром не летіти…

Гуляй собі, вірний ко­ню!
А ви, мої діти,
У зе­ле­ну па­по­ло­му
Коня одягніте,

І да­вай­те йо­му пи­ти
Із мої кри­ниці,
І да­вай­те йо­му їсти
Ярої пше­ниці!.."

І вірнії йо­го слу­ги
Білогрива взя­ли,
А дру­го­го - во­ро­но­го
Князеві по­да­ли.

II