Справа про 19 роялів

— Так, це пані Утєшилова, — озвалась у пітьмі Плєсніва.

Ізабелла ворухнулась, але не сказала нічого.

— Це вона найняла квартиру на Садовій, тридцять два?

Плєсніва заперечливо крутнула головою.

— Ні, найняв її пан Віртер для пані Утєшилової. Потім ось ця пані прийшла по ключ і сказала: «Мене звати Утєшилова». І я дала їй ключ.

— Не пригадуєте, чи ця пані зустрічалася з Віртером?

Так, я двічі бачила, як Віртер до неї заходив.

Коли ви бачили її востаннє?

— Того дня, коли на пана Віртера було вчинено замах в «Імперіалі». Пані Утєшилова була в той час у місті. Повернулась об одинадцятій годині і пішла за кілька хвилин до того, як поліція приїхала оглянути Віртерову квартиру. З собою забрала лише невеличкий чемодан.

Ізабелла помітно хвилювалась, але все ще мовчала. Коли Тикач хотів одіслати пані Плєсніву, Клубічко голосно сказав:

— А тепер можна допитати Еріха Боденшатца.

Тут він відчув, що Тикачева рука вчепилася йому в коліно.

— Погляньте на неї,— прошепотів він. — Це на неї вплинуло.

Клубічко обернувся й побачив, що Ізабелла стоїть і дивиться на них широко розкритими очима.

— Не вірте Еріхові,— вигукнула вона чистою чеською мовою. — Він брехун. Це все вигадав він. І Гейдлер… Я робила тільки те, чого вони вимагали.

32

Чому вона раптом вирішила признатися? Мотиви, що приводять до цього злочинця, а головне, злочинниць, бувають різні, і, на жаль, дуже рідко це — докори сумління. Найчастіше це втома або відчай від свідомості того, що потрапив у безвихідь, або бажання позбутися нарешті нелюдського хвилювання, часом у цьому є навіть щось спортивне: гру програно, не залишається нічого іншого, як капітулювати. У Емми Бертон-Кодетової це було викликано, без сумніву, страхом, що Еріх утопить її своїми зізнаннями. На щастя, вона й гадки не мала про те, що їй уже нема кого боятися. Так чи інакше, вона заговорила. Передусім необхідно було визначити роль загадкового Курта Гейдлера в цій чималій серії злочинів. І Бертон про нього розповіла…

Курт — брат Габріеля Гейдлера з Берліна, того самого, який наприкінці 1932 року став компаньйоном її першого чоловіка Вілема Кодета, що вклав тоді двісті тисяч марок в його фабрику роялів у Лейпцігу. Кодет, мовляв, уже тоді не довіряв Гейдлерові, а Віртер, його тутешній компаньйон, підтримував його в цьому. На початку 1933 року Гейдлер зняв бучу, що, мовляв, у Німеччині створилася нова ситуація і треба впорядкувати справи, поки до них не втрутилися небажані руки, і викликав Кодета в Лейпціг. Він поїхав з Віртером, але повернувся тільки Віртер; її колишній чоловік зник, і довгий час вона нічого про нього не знала.

Незабаром вона виїхала з Бертоном та дочкою в США. Згодом Бертон з нею розлучився, але платив аліменти, на які вони з дочкою могли непогано жити в Європі. Однак Бертон загинув під час автомобільної катастрофи, аліменти перестали надходити, і на свій запит вона отримала з Америки відповідь, що Бертон не залишив для неї нічого, бо під час великої економічної кризи він втратив усе.

Вона опинилась у жахливому становищі і тоді пригадала розмову з Кодетом, коли той давав їй згоду на розлучення. Він відмовився дати їй гроші, але пообіцяв, що своє майно залишить дочці і перепише на неї, як тільки їй мине 18 років. Дочка саме досягла цього віку, і Бертон спало на думку домагатися Кодетових грошей. Вона тоді жила в Берліні і пішла порадитись до Габріеля Гейдлера. Той сказав, що не знає, як би міг їй допомогти, і закликав на пораду свого молодшого брата Курта. Емма знала, що Курт займає значну посаду в «Робітничому фронті» доктора Лея. Невдовзі Курт запросив її на розмову в готель «Кайзергоф» і сказав, що довідався про Кодета дещо неприємне. Він у концтаборі в Дахау, куди потрапив нібито за спробу перевезти контрабандою брильянти до Чехословаччини, а насправді через те, що хтось повідомив гестапо про його багатства. Його хотіли примусити перевести свої капітали до Німеччини, а коли виявилося, що він усі гроші вклав у завод, посадили його в Дахау.

Клубічко перебив її запитанням, чи сказав їй Курт Гейдлер про те, хто доніс на Кодета в гестапо. Так, сказав, що це вчинив Кодетів компаньйон Віртер, очевидно, для того, щоб заволодіти карловарською фабрикою. Курт кілька разів питав її, чи мав Кодет статки, крім фабрики; вона відповідала, що мав, що мусив мати. Знала, що Кодет страшенно кохався в діамантах і коштовних камінцях, і не раз бачила, як він милується ними. Призналася також, що хотіла деякі з них взяти собі, бо Кодет був скупий і вона при ньому не мала можливості навіть добре вдягатись, але чоловік, завваживши ці наміри, заховав діаманти так, що вона не змогла їх знайти.