Справа про 19 роялів

— Вона питала вас по телефону, а коли я їй сказав, що ви розшукуєте Ізабеллу, зауважила, що її можна впізнати по глибоких зморшках у кутиках уст.

На хвилину запала мертва тиша, а потім Клубічко поклав Тикачеві руку на плече.

— Ви можете знову звернути все на горобців, але краще признайтесь, що вибовкали це дружині. Адже всім відомо, що в подружньому житті так буває. Знаєте, яка справжня причина целібату католицьких священників? Флобер твердить, що це намагання зберегти таємницю сповіді, яку могли б зрадити патери своїм жінкам.

Тикач пригнічено мовчав. Але для чого вона сказала про це Овтраті? Потім йому спало на думку: певно, з ревнощів. Вона, мабуть, дізналася, що її Еpix збирається одружитися а донькою Ізабелли, і вирішила цьому перешкодити.

— Між іншим, — не вгавав Клубічко, — це була одна з причин, чому я не одружився. — Він обернувся до Овтрати: — А що було далі?

— Все пішло як по маслу. Та коли я вирішив піти до колонади й придивитися там до всіх жінок, надійшов тривожний сигнал. У філіалі Чеського емісійного банку затримано панночку, що пропонувала двісті англійських фунтів. Виникла підозра, що вони фальшиві, як і ті, у «Пуппа». Ми — швидше в машину і помчали до банку. А там мені показують дуже гарненьку дівчину, що сидить собі на канапці. Вона заторохтіла до нас по-англійському, по-німецькому нас тільки лаяла і не схотіла про себе геть нічого сказати. В її сумці ми знайшли ще сто фунтів, а також німецький паспорт на ім'я Ільзи Гейдлер, Я їй кажу; «Панночко, тепер уже марно відмовлятись». Але тут мені подають ще один паспорт на ім'я Емми Армстронг з Данді в Шотландії. Дізнатися, де вона живе, то вже річ не складна, досить було запитати у відділі прописки. Виявилось, що це в пансіонаті «Аліса». Ми одразу ж поїхали туди, правда, без панночки, котру ми затримали. Управителька ствердила, що в пансіонаті живуть і дівчина, й мати. Ми попросили управительку сказати матері, що її кличе донька з дисконтного банку. За хвилину управителька повернулась. Пані, мовляв, сказала, що подзвонить сама дочці й дізнається, в чім річ. А ще попросила, щоб дали рахунок і покликали таксі. Ми доручили управительці через десять хвилин сказати їй, що таксі чекає біля дверей.

— Чиста робота, — визнав Клубічко, проте Тикач загорлав:

— Коротше — чим це скінчилося?!

— Скінчилося парадно, — усміхнувся Овтрата. — Вона сіла в нашу машину з трьома чемоданами, сказала напрям: Яхимов, а ми її привезли до нас. Ті зморшки біля рота в неї і справді як рівчаки.

Тикач глянув на Клубічка налитими кров'ю очима, ляснув Трампуса по спині й охриплим, ніби з перепою, голосом сказав:

— Ну, тепер я візьмуся за ту Ізабеллу! Власне, за Емму. Це буде найкращий із знайдених тут «Орфеїв». Овтрато, їдьмо!

— Зрозуміло, йому хочеться самому покінчити з цим, — сказав Клубічко. — Зрештою, то заслуга його дружини, а отже, і його. А нам слід було б заїхати до дисконтного банку, бо остання загадка нашої історії — пан у коверкотовому костюмі — напевне був там із тим дівчиськом. А втім, він уже, мабуть, накивав п'ятами. Розшукувати його тут марна річ. Я зараз подзвоню в Прагу до Мауріна.

— Цікаво, чим може допомогти отой тюхтій?

— Можливо, більше, ніж ви гадаєте, любий хлопче. Зрештою, побачимо.

Подзвонивши в Прагу, він повернувся до Зденека.

— Ну, поки що все, Зденеку. Я вже добре зголоднів, то чи не піти нам до Святого Лінгарта пообідати? Власне, у них це зветься ленч. Такої чудової днини, як сьогодні, приємно буде посидіти там.

31

Багато хто вважає невеличкий соковитий лужок біля Святого Лінгарта найкращим місцем в околицях Карлових Вар, а того пустельника Лінгарта — добрим гурманом, бо вибрав для своєї самоти чудове місце з п'янким повітрям, пташиним щебетом та гомоном старого лісу, який підковою обступає галявину. Клубічко на радощах найняв один із тих старомодних екіпажів з гумовими шинами, що існують у Карловнх Варах навіть у часи автомобілів, бо в деякі місця за традицією їздять тільки кіньми, і саме так годилося їхати до Святого Лінгарта.