Читаем Страта голодом полностью

Політика примусової колективізації, запроваджена під кінець 1929 року, мала на меті усуспільнити всі селянські господарства, а самих селян на постійно закріпити за колгоспами – як ото були прикріплені кріпаки до поміщицьких маєтків десь сімдесят років перед тим. Селянські господарства було таки колективізовано, але не без боротьби. Селяни чинили шалений опір насильницькій колективізації. Вони відчайдушно трималися своїх ділянок землі і своєї власности, і ця боротьба перетворилась у боротьбу на життя або смерть. Але, бувши неозброєні й неорганізовані і не маючи проводу, селяни не могли зрівнятися силою з урядом, їх було нещадно придушено, а самі села спустошено і знелюднено. Мільйони селян загинули. Багатьох заслали до концентраційних таборів або виселили з рідних сіл у Богом забуті північні райони Росії, а інші просто зникли в таємничий спосіб, не лишивши по собі сліду. Ті, що вижили, притлумили свої гордощі й кінець-кінцем вступили до колгоспів, щоб урятувати себе та свої сім’ї. Так закінчилась ця битва: селяни програли, а комуністи перемогли. Протягом лише кількох – усього чотирьох! – років віковічний спосіб сільського життя був зліквідований.

Голодомори виникали по всьому Радянському Союзу – в Казахстані, на Кубані, на Дону, але тут я веду мову тільки про голодомор в Україні 1932-33 років.

Взагалі дехто гадає, що голод тих років в Україні був наслідком колективізації. Інші ж вважають, що той голод виник штучно, задля того, аби загнати селян у колгоспи. Нарешті, є й переконані в тому, що то був народовбивчий голод, вислід розважливо обдуманого пляну, спрямованого на знищення українського народу як нації.

Автор цієї книжки не має наміру аналізувати причини голоду. Це треба залишити історикам і економістам. Та все-таки я не відчуваю найменшого сумніву в тому, що той голод мав політичні й національні чи, точніше кажучи, антинаціональні обертони. Я переконаний, що тут був прямий зв'язок між голодом і політикою щодо свідомого національного самовияву, особливо в Україні.

Водночас зі своєю лінією на колективізацію Москва розпочала в 1929 році широкомасштабну кампанію проти всього, що могло вирізняти Україну як окрему націю, починаючи від знищення українських наукових і культурних організацій та інституцій і кінчаючи арештами, стратами й засланнями до концтаборів усіх тих, хто посмів піднести голос в обороні українського самовизначення і самобутности.

Однак найжорстокішу кампанію було проведено проти українського селянства. Москва усвідомлювала, що українські селяни становили головну опору національного руху, бо саме вони найупертіше трималися своєї національної ідентичности і чинили опір як російському колоніяльному правлінню, так і радянському режимові. Сталін сам писав, що селяни – це рушійна сила національного руху. Він наголошував, що питання національне є, властиво, селянським питанням.

Ця книжка має довгу історію. Перші 24 розділи її написано перед 1953 роком, що був двадцятою річницею голоду. Через тридцять років, коли мені вже завернуло на 70-й рік і я почав ставитись до всього мудріше й критичніше, я вирішив доповнити цей свій спогад і дати його в руки читачам. Протягом такого тривалого відтинку часу я раз-у-раз навертався думками до цих великих людських трагедій, що для багатьох людей і досі залишаються не цілком зрозумілими. Тепер я вже певний, що повністю осмислив суть усіх подій, про які тут мова, і дійшов до своїх власних недвозначних висновків.

Історія не занотувала жодного іншого такого злочину, як цей голодомор, доконаний проти цілої нації та ще й переведений у життя в такий безоглядний спосіб. Я досліджував голодомори, шукаючи у світовій історії подій, які можна було б порівняти з голодомором в Україні. Траплялося багато голодоморів, як, наприклад, так званий картопляний голод в Ірляндії у середині дев'ятнадцятого сторіччя або ж періодичні голодомори в Китаї та Індії, що вигубили мільйони людей. Та всі ці нещастя мали свої природні причини, яким у той час людськими силами неможливо було протидіяти. Вони були наслідками неврожаю або через негоду, або через спустошення, спричинені комашнею чи іншими шкідниками. Картопляний голод в Ірляндії виник через неврожай картоплі, основної їжі ірляндців, а голодомори в Китаї та Індії були спричинені посухами та перенаселенням.

Але голод в Україні 1932-33 років був політичним голодом. За словами Малколма Маггериджа, особистого свідка цього голоду, «він являв собою свідомий витвір бюрократичних умонастроїв». І справді – це був голод народовбивчий, що його Сталін зі своїми однодумцями використав як спосіб підкорити собі українське селянство.

Перейти на страницу:

Похожие книги

100 великих интриг
100 великих интриг

Нередко политические интриги становятся главными двигателями истории. Заговоры, покушения, провокации, аресты, казни, бунты и военные перевороты – все эти события могут составлять только часть одной, хитро спланированной, интриги, начинавшейся с короткой записки, вовремя произнесенной фразы или многозначительного молчания во время важной беседы царствующих особ и закончившейся грандиозным сломом целой эпохи.Суд над Сократом, заговор Катилины, Цезарь и Клеопатра, интриги Мессалины, мрачная слава Старца Горы, заговор Пацци, Варфоломеевская ночь, убийство Валленштейна, таинственная смерть Людвига Баварского, загадки Нюрнбергского процесса… Об этом и многом другом рассказывает очередная книга серии.

Виктор Николаевич Еремин

Биографии и Мемуары / История / Энциклопедии / Образование и наука / Словари и Энциклопедии
100 рассказов о стыковке
100 рассказов о стыковке

Р' ваших руках, уважаемый читатель, — вторая часть книги В«100 рассказов о стыковке и о РґСЂСѓРіРёС… приключениях в космосе и на Земле». Первая часть этой книги, охватившая период РѕС' зарождения отечественной космонавтики до 1974 года, увидела свет в 2003 году. Автор выполнил СЃРІРѕРµ обещание и довел повествование почти до наших дней, осветив во второй части, которую ему не удалось увидеть изданной, два крупных периода в развитии нашей космонавтики: с 1975 по 1992 год и с 1992 года до начала XXI века. Как непосредственный участник всех наиболее важных событий в области космонавтики, он делится СЃРІРѕРёРјРё впечатлениями и размышлениями о развитии науки и техники в нашей стране, освоении космоса, о людях, делавших историю, о непростых жизненных перипетиях, выпавших на долю автора и его коллег. Владимир Сергеевич Сыромятников (1933—2006) — член–корреспондент Р РѕСЃСЃРёР№СЃРєРѕР№ академии наук, профессор, доктор технических наук, заслуженный деятель науки Р РѕСЃСЃРёР№СЃРєРѕР№ Федерации, лауреат Ленинской премии, академик Академии космонавтики, академик Международной академии астронавтики, действительный член Американского института астронавтики и аэронавтики. Р

Владимир Сергеевич Сыромятников

Биографии и Мемуары