Таємничий суперник

— Спочатку це здавалося відверто неможливим. Містер Гершайммер як син видатного мільйонера був добре знаною фігурою в Америці. Просто неможливо, щоб він та містер Браун були однією й тією ж особою. Але від логіки фактів не втечеш. І якщо вже так — це треба було прийняти. Пам’ятаєте раптове та непоясненне хвилювання місіс Вандемеєр? Ще один доказ, якщо цей доказ був потрібен.

Я скористався нагодою натякнути вам раніше. З деяких слів містера Гершайммера в Манчестері я збагнув, що ви зрозуміли той натяк і дієте відповідно. А тоді я взявся до роботи, щоб довести можливість неможливого. Містер Бересфорд зателефонував мені й розповів те, про що я вже підозрював — що фотографія міс Фінн ніколи насправді не полишала власності містера Гершайммера...

Але Джейн перервала його. Підскочивши на ноги, вона сердито скрикнула:

— Про що ви кажете? На що ви намагаєтеся натякнути? Що містер Браун — це Джуліус? Джуліус — мій двоюрідний брат!

— Ні, міс Фінн, — несподівано відповів сер Джеймс. — Не ваш двоюрідний брат. Той чоловік, котрий називає себе Джуліусом Гершайммером, не має з вами ніякого кровного зв’язку.

РОЗДІЛ 26 Містер Браун

Слова містера Джеймса пролунали наче вибух бомби. Обидві дівчини однаково розгубилися. Адвокат підійшов до свого стола й повернувся з маленькою газетною вирізкою, яку простягнув Джейн. Через її плече Таппенс прочитала вирізку. Містер Картер упізнав би її. У ній йшлося про загадкового чоловіка, знайденого мертвим у Нью-Йорку.

— Як я казав міс Таппенс, — продовжив адвокат, — я взявся до роботи, щоб довести можливість неможливого. Величезним каменем спотикання був той неспростовний факт, що Джуліус Гершайммер — не вигадане ім’я. Коли я натрапив на цю статтю, мою проблему було розв’язано. Джуліус Гершайммер вирушив на пошук двоюрідної сестри. Він поїхав на Захід, де отримав відомості про неї та її світлину, що мало допомогти в пошуках. Напередодні від’їзду з Нью-Йорка він потрапив у засідку й був убитий. Його тіло вдягли у благий одяг, а обличчя спотворили, щоб не дати впізнати. Його місце зайняв містер Браун. Він негайно відплив до Англії. Жоден із друзів або близьких справжнього Гершайммера не бачив його перед відплиттям — хоча, звісно, якби побачили, це навряд чи щось змінило б — настільки ідеальною була підміна. Відтоді він, мов лялькар, грався з тими, хто поклявся його впіймати. Кожен їхній секрет був йому відомий. Лише раз він опинився на межі катастрофи. Місіс Вандемеєр знала його секрет. Те, що їй запропонують величезного хабаря, до його планів не входило. Якби плани міс Таппенс щасливим чином не змінилися, то до нашого прибуття до її квартири вона була б уже далеко. Викриття дихало йому в обличчя. Він пішов на відчайдушний крок, довіривши своєму вигаданому персонажу відвернути підозри. Йому майже вдалося — але не до кінця.

— Повірити не можу, — прошепотіла Джейн. — Він здавався таким чарівним.

— Справжній Джуліус Гершайммер справді був чарівним хлопцем! А містер Браун — неперевершений актор. Але спитайте міс Таппенс, чи не виникло і в неї підозр.

Джейн без слів обернулася до Таппенс. Та кивнула.

— Я не хотіла казати цього, Джейн, — знала, що тобі буде боляче. І, зрештою, я не могла бути впевнена. Досі не розумію, чому, якщо це містер Браун, він рятував нас.

— Отже, саме Джуліус Гершайммер допоміг вам утекти?

Таппенс переповіла серу Джеймсу захопливі події того вечора, закінчивши словами:

— Але я не розумію чому!

— Не розумієте? А я розумію. І юний Бересфорд теж, судячи з його дій. Остання надія для них — дати Джейн Фінн утекти, і цю втечу треба облаштувати так, щоб сама Джейн не запідозрила її фальшивості. Вони не заперечують проти присутності по сусідству юного Бересфорда і, якщо треба, його спілкування з вами. Вони подбають про те, щоб позбутись його, коли настане слушна мить. Потім Джуліус Гершайммер у дуже мелодраматичному стилі мчить і рятує вас. Кулі свистять, але нікого не ранять. Що сталося б далі? Ви поїхали б прямісінько до будинку в Сохо й дістали документ, який міс Фінн, імовірно, віддала б на зберігання своєму двоюрідному братові. Або якби він сам вів пошук, то вдав би, що схованка вже була пограбованою. Він знайшов би десятки способів владнати ситуацію, але результат був би той самий. І я цілком упевнений, що з вами обома сталося б якесь нещастя. Адже ви знаєте небезпечно багато. Ось приблизний сценарій. Визнаю, що мене заскочили уві сні, але дехто інший не дрімав.

— Томмі, — тихо промовила Таппенс.

— Так. Вочевидь, коли настав слушний момент його позбутися, він виявився надто спритним для них. І все одно, у мене нелегко на душі через нього.

— Чому?

— Тому що Джуліус Гершайммер — це містер Браун, — сухо відповів сер Джеймс. — А для того, щоб стримати містера Брауна, одного чоловіка з револьвером недостатньо...

Тапенс трохи зблідла.

— Що ми можемо зробити?

— Нічого, доки не побуваємо в будинку в Сохо. Якщо Бересфорд досі тримає ситуацію під контролем, нема чого боятися. Якщо ж ні, наш ворог прийде та знайде нас, але не беззбройними!