Тайная история Украины-Руси

Я стара людина, сили мої давно підірвані. До тюрми я був вкинутий у грипозному стані. Я не витримав різкого натиску слідчих. Ніякого фізичного впливу на мене не застосовувалося. Але мені був пред’явлений цілий ряд томів, де майже на кожній сторінці фігурувало моє прізвище. Мене переконували в тому, що я, як ідейний вождь свого руху, повинен взяти на себе відповідальність за контрреволюційну діяльність організації в цілому і дії окремих її керівників, а також підтвердити дані ними свідчення, що, безумовно, приведе до пом’якшення участі всіх притягнутих у цій справі осіб. У стані певної безвихідності і відчаю я погодився підтвердити свідчення Мазуренка, Чечеля, Гр. Коссака та інших».

Полсотни человек по делу УНЦ засудили в закрытом порядке — в том числе и Ефремова. Старого интригана среди них не было — его использовали, как липучку, чтобы поймать мух, и оставили жить дальше. И он даже удостоился некролога в «Правде» 27 ноября 1934 года, в котором сказано, что «Грушевский безоговорочно признал советское правительство».

В общем это правда. Остается один вопрос: чему может научить современную Украину этот бородатый тролль, «не принадлежащий к породе героев»? Умению смело перешагивать через трупы?

И все же самим названием «Истории Украины-Руси» он заложил мину под свою шаткую конструкцию. Ибо любой, вчитаясь в него, поймет, что Русь — это нечто большее, чем Украина или Россия. Это то, с чего все начиналось и чем закончится, — то, что объединяет всех нас.

Киев — Венеция — Варшава — Киев, 2001–2005 гг.

Офорт Л. Фурмана «Турецкие бани» (1821).

Турка от запорожца не отличишь