Читаем Тарас Шевченко - крестный отец украинского национализма полностью

Тарас Шевченко - крестный отец украинского национализма

Г. Л. Бобров , К. В. ДЕРЕВЯНКО , Н. А. Греков

Світе ясний! Світе тихий!Світе вольний, несповитий!За що ж тебе, світе-брате,В своїй добрій, теплій хатіОковано, омурано(Премудрого одурено),Багряницями закритоІ розп'ятієм добито?Не добито! Стрепенися!Та над нами просвітися,Просвітися!… Будем, брате,З багряниць онучі драти,Люльки з кадил закуряти,Я вленими піч топити,А кропилом будем, брате,Нову хату вимітати! (1860)

Было, все было по кобзарю - и печь иконами топили, и багряница шла на портянки… не пропали зря его труды. Ибо до последних дней проповедовал он бешеную ненависть к Православной Церкви и всему с нею связанному:

Моя ти любо! Мій ти друже!Не ймуть нам віри без хреста,Не ймуть нам віри без попаРаби, невольники недужі!Заснули, мов свиня в калюжі,В святій неволі! Мій ти друже,Моя ти любо! Не хрестись,І не кленись, і не молисьНікому в світі! Збрешуть люде,І візантійський СаваофОдурить! Не одурить бог… (1860)

Неизвестно, какого "бога" имеет в виду Шевченко, а "Саваоф" - это одно из имен библейского Бога.

Последние стихи принадлежат, разумеется, наместнику Бога на земле, которому дано судить Церковь. По его мнению, в храмах Божьих служат лакеи или языческие жрецы:

Кума моя і яВ Петрополіськім лабірінті,Блукала ми - і тьма, і тьма…"Ходімо, куме, в піраміду,Засвітим світоч". І зайшли,Єлей і миро принесли.І чепурненький жрець Ізіди,Чорнявенький і кавалер,Скромненько длань свою простер,І хор по манію лакея,Чи то жерця: "Во ІудеїБисть цар Саул". Потім хорРевнув з Бортнянського: "О скорбь,О скорбь моя! О скорбь велика!" (1860)

Священнослужители достойны только оскорблений, которые им щедро раздаются - в прозе: "Рано поутру пошел в трактир, спросил себе чаю и нарисовал из окна Благовещенский собор. Древнейшая в Нижнем церковь. Нужно будет узнать время ее построения. Но от кого? К пьяным косматым жрецам не хочется мне обращаться, а больше не к кому".

И - в стихах:

… А маги, бонзи і жерці(Неначе наші панотці)В храмах, в пагодах годувались,Мов кабани царям на салоТа на ковбаси.

Высший подвиг христианина - монашеский подвиг. Но не для Тараса Шевченко. Об одной своей героине, ушедшей в монастырь, он говорит следующее:

… А її немаєІ не буде вже, святої…Де ж вона поділась?У Києві пресвятомуВ черниці постриглась.Родилась на світ жить, любить,Сіять господнею красою,Витать над грішними святоюІ всякому добро творить,А сталось ось як. У черницяхЗанапастилося добро… (1847)

В конце жизни он создает "ГІМН ЧЕРНИЧИЙ" (1860), в котором якобы от имени монахов богохульствует:

Удар, громе, над тим домом,Над тим божим, де мремо ми,Тебе ж, боже, зневажаєм,Зневажаючи, співаєм:Алілуя!Якби не ти, ми б любились,Кохалися б, та дружились,Та діточок виростали,Научали б та співали:Алілуя!Одурив ти нас, убогих,Ми ж, окрадені небоги,Самі тебе одурилиІ, скиглячи, возопили:Алілуя!Ти постриг нас у черниці,А ми собі молодиці…Та танцюєм, та співаєм,Співаючи, примовляєм:Алілуя!

Ненависть к священникам была у него такой, что и мертвых Шевченко не оставлял в покое. В 1860 году умер митрополит Петербургский Григорий, который кроме всего прочего был известен протестом против изготовления женской одежды из тканей, разрисованных крестиками. Вот издевательский отклик на смерть митрополита:

Перейти на страницу: