Другой революционер «І.Франко також вважав, що рушійними силами суспільства повинно бути прагнення до «вищого ідеалу», який є постійним духовним збудником і сприяє створенню умов для переходу до передового суспільного ладу - соціалізму. Ідеали ведуть народні маси по шляху тяжких випробувань і великих жертв, але в цьому і їх величезний вплив на історичний процес. Франко підкреслював соціальну зумовленість народних прагнень до комуністичного ідеалу і був твердо переконаний в об'єктивності самого процесу поступування до кращого майбутнього»(с. 82).
И наконец следует научно обоснованный вывод высокоэрудированного эксперта: «Українські революціонери-демократи багато уваги приділяли майбутньому соціалістичному суспільству, основою якого вважали суспільні власність на знаряддя виробництва і відповідний їх характер розподілу. Саме економічна рівність приведе до соціальної рівності, до розквіту духовних сил людини, стверджували українські мислителі, аргументуючи свої висновки поглядами Маркса і Енгельса. Порівняно з західноєвропейським утопічним соціалізмом соціалістичні теорії російських і українських революціонерів-демократів були значним кроком вперед у питанні зближення естетичного ідалу з ідеалом політичнимя. у напрямку теорії наукового комунізму, яка вказувала обгрунтовані, оптимістичні перспективи розвитку людства»(с.83).
К сожалению, Жулинский ничего не пишет о «религиозных» взглядах Леси Украинки, которая в своей «Лесной песне» с глубокой симпатией и огромным мастерством воспела различные виды лесной нечисти. Ничего нет у него и о «религиозных» взглядах И.Франко, который в поэме «Моисей» уродует Библию и заставляет Моисея богохульствовать: «Одурив нас Єгова!» А враг рода человеческого - отзывается: «І почувся тут демонський сміх, як луна його слова». Однако такие крупные фигуры как Франко и Украинка требуют отдельного разговора. Не зря же они украшают своими умными лицами купюры в 20 и 200 гривен. Уже только за это каждый из них заслуживает отдельной книги в нашей будущей серии «Пламенные революционеры». Но это - дело завтрашнего дня. А сегодня мы наблюдаем фигуры мелкие. Зато имя им - легион.
Вот типичный пример. Один «педагог» пишет: «Припустимо, витягнемо економіку, припустимо, здійснимо приватизацію. Але невже це для залежної зросійщенної України? Ні, я такої не хочу. І мільйони інших українців такої не хочуть. Привид же такої України вже може бачити кожен з нас. Тільки не кожен здатен болем кожного свого нерва озватися на Шевченкове:
Да: «не кожен здатен». Это недоработка. Нужно, чтобы был «здатен кожен». Поэтому и распространяется данный текст по всей Украине среди работников просвещения накануне учебного года тиражом 17 тысяч 450 экземпляров. Смотри: «Дивослово. Українська мова й література в навчальних закладах. Щомісячний науково-методичний журнал Міністерства освіти України. 8 (498) серпень 1998».
Поистине - «диво». Спаситель сказал: «Не бойтесь убивающих тело, души же не могущих убить; а бойтесь более того, кто может и душу и тело погубить в геенне» (Мф. 10:28). А такая отрава для души ребенка, культивирующая ненависть между народами, распространяется по всем школам Украины. Кто же этот, с позволения сказать, «педагог»? Редколлегия журнала предварила публикацию так: «Дивослово» відкриває нову рубрику - «Якби ми вчились так, як треба». Її запропонував доктор філології, професор Київського національного університету ім. Т. Шевченка, голова Всеукраїнського педагогічного товариства ім. Г. Ващенка Анатолій Погрібний. Йому й надаємо перше слово. А вас, шановні читачі, запрошуємо до співпраці в новій рубриці». Сейчас этот персонаж регулярно вещает через украинские СМИ. О чем? Да все о том же, чему его научил Писака. А скоро такие «доктора» всех научат «учитись так, як треба».