terri-pratchet-pravda

Неправильні люди, звісно, не знали самих пана Шпильку та пана Тюльпана. Але вони могли знати якого-небудь чоловіка, котрий при зустрічі натякнув би, що він міг би знати, як вийти на зв’язок із кимось на кшталт «Нової фірми». На перший раз цей чоловік навряд чи пригадав би щось іще, оскільки в нього стався б напад амнезії, викликаний нестачею готівки. Але після сеансу лікування він міг би назвати вам адресу, де ви в темному кутку зустрілися б іще з одним чоловіком. Цей останній категорично заявив би вам, що не знає нікого на прізвище Тюльпан чи Шпилька – і поцікавився б, де ви будете сьогодні, скажімо, о дев’ятій вечора.

І лише тоді ви нарешті зустрілися б із паном Шпилькою та паном Тюльпаном.

В ході зустрічі вони з’ясували б, чи маєте ви гроші, з’ясували б, на яку послугу за ці гроші ви чекаєте, а якщо ви цілковитий дурень, з’ясували б і вашу адресу.

Тож члени «Нової фірми» дуже здивувалися, коли їхній останній клієнт вийшов на них напряму. Це непокоїло – як і те, що це був мрець. Ні, зазвичай «Нова фірма» легко давала собі раду з трупами – але не в тому випадку, коли вони розмовляли.

Пан Підступп кашлянув. Пан Шпилька помітив, що при цьому з його рота шугнула хмарка пилу. Адже пан Підступп був зомбі.

- Я повинен вкотре наголосити, – сказав пан Підступп, – що у цій справі я виступаю лише виконавцем...

- Як і ми, – вставив пан Шпилька.

Пан Підступп усім своїм виглядом продемонстрував, що й за тисячу років не стане хоча б у чомусь подібним до пана Шпильки, проте продовжив:

- Приблизно. Мої клієнти висловили побажання знайти... експертів. Я знайшов вас. Я передав вам певні закриті інструкції. Ви прийняли умови угоди. І, наскільки я розумію, в результаті ви здійснили певні... приготування. Характер цих приготувань мені невідомий, і лишиться невідомим мені і надалі. Моє відношення до вас є дуже відносним, якщо можна так висловитись. Ви мене розумієте?

- Що це ще, мля, за ігри в слова? – обурився пан Тюльпан.

Той факт, що він має справу з мертвим адвокатом, змушував його почуватися некомфортно.

- Ми бачимось лише в разі необхідності, ми говоримо лише про необхідне.

- Ненавиджу зомбі, мля, – сказав пан Тюльпан.

Того ранку він спробував дещо, знайдене в коробочці під умивальником. Якщо це прочищає труби, вирішив він, отже, це хімія. Тепер його нутрощі подавали мозкові дивні сигнали.

- Певен, що це взаємно, – сказав пан Підступп.

- Я розумію, що ви маєте на увазі, – мовив пан Шпилька. – Ви маєте на увазі, що якщо справи підуть кепсько, ви нас у житті не бачили.

- Кхм, – кашлянув пан Підступп.

- Так-так, у не-житті, – виправився пан Шпилька. – Гаразд. Як щодо грошей?

- Згідно з вашим проханням, тридцять тисяч доларів на особливі витрати буде включено до вже погодженої суми.

- Камінцями. Не готівкою.

- Безумовно. Та й навряд чи мої клієнти підписали б вам чек. Ви отримаєте дорогоцінності ввечері. І, напевне, я повинен згадати ще про одну річ.

Сухі пальці зашурхотіли сухими аркушами в сухому портфелі, й зомбі передав панові Шпильці папку.

Пан Шпилька почав читати, потім швидко перегорнув кілька сторінок.

- Можете показати своїй мавпочці, – сказав пан Підступп.

Пан Шпилька встиг схопити руку пана Тюльпана до того, як та зіткнулася з головою зомбі. Пан Підступп і оком не зморгнув.

- У нього вся наша історія, пане Тюльпане!

- То й що? Я зараз, мля, відірву його мертву головешку!

- Не відірвете, – сказав пан Підступп. – Ваш колега пояснить, чому.

- Тому що наш підступний друг зробив чимало копій, авжеж, пане Підступп? І, напевне, зберігає їх у найрізноманітніших місцях на випадок своєї смер... е-е-е... на випадок...

- Непорозумінь, – рівно сказав пан Підступп. – Чудово. Ви маєте дуже цікаве минуле, джентльмени. І ви досить молоді. Завдяки своїм талантам ви за короткий час пройшли довгий шлях і отримали певну репутацію в обраній вами справі. І хоча я не маю жодного уявлення про ваше нинішнє завдання – ані найменшого уявлення, наголошую – я не сумніваюся, що ви справите враження на нас усіх.

- Він знає про дільце у Квірмі? – спитав пан Тюльпан.

- Так, – відповів пан Шпилька.

- Про дріт, лебідку і того, мля, банкіра?

- Так.

- І про цуценятко й того малюка?

- Тепер і про це теж, – сказав пан Шпилька. – Він знає майже все. Дуже розумно. Гадаєте, пане Підступп, вам відомі й місця поховання тіл?

- Я спілкувався з деким із них, – відповів пан Підступп. – Але, схоже, ви ніколи не чинили злочинів на території Анк-Морпорку – інакше, звісно, я б із вами й не говорив.

- Звідки він взяв?! – обурився пан Тюльпан.

- Наскільки я розумію, ви раніше ніколи не бували в цьому місті.

- То й що? Сьогодні ми, мля, мали цілий день!

- Вас упіймали?

- Ні!

- В такому разі, ви не здійснювали злочинів. Чи можу я висловити надію, що ваші справи в цьому місті не передбачають і надалі ніяких порушень закону?

- Поза всяким сумнівом, – сказав пан Шпилька.

- Тутешня Варта в деяких випадках виявляє неабияку наполегливість. А численні Гільдії ревно охороняють свої професійні інтереси.

- Ми глибоко поважаємо поліцію, – запевнив пан Шпилька. – І високо цінуємо її самовіддану працю.