tmp0

⁸) Против гадки, що назва гуся запозичена з нїмецького див. Archiv fur Sl. Phil. ХXIII с. 626.

⁹) Пор. Будилович 1 с. 372. Против гадки про запозиченнє словянського імени від Іранців Шрадер Reallexicon с. 323.

¹⁰) Його також уважають за запозичене з нїмецького (Reallexicon с. 86), але се запозиченнє сумнївне.

¹¹) Крім вказаної вище лїтератури ще спеціальна стаття: Duré, Untersuchungen über neolithische Knochenreste aus Ostgalizien (з кошиловецьких розкопок) — Ztschr. f. landwirtschaftl. Versuchwesen in Oesterreich, 1909.

¹²) Хвойка op. c. с. 186.

¹³) Самоквасов с, 188, 191. Мельникъ Раскопки въ землЂ Лучанъ с. 495.

¹⁴) Ібн-Фаддан в вид. Гаркаві с. 95, 98 — 9, Константин Порфир. De adm. гл. 9, Лев Диякон IX. 6.

¹⁵) Изв. ибн-Даста с. 29, Кардізі с. 123, анонїм Туманского с. 135.

¹⁶) Іпат. с. 7, 134, 135, пор. 119, Р. Правда Акад. § 26, 40, 42.

¹⁷) Р. Правда Акад. § 21, Іпат. с. 170, Лавр. с. 242 (Поученіе Мономаха).

¹⁸) Урок вирника, Іпат. с. 41.

¹⁹) Житіє Теодосія л. 22, пор. Р. Правду Карамз. § 72.

²⁰) De adm. 2.

²¹) Іпат. с. 38, урок вирника — див. вище.

²²) Академ. код. § 35 — 6.

²³) Цитовані на с. 256 нотка 6.

²⁴) Іпат. с. 34, 37, 40, 44.

²⁵) Іпат. с. 86, Житіє Теодосія л. 22.

²⁶) Етимольоґія його І. F. ХXIII с. 126.

²⁷) Карамзин, код. 82 — 7.

²⁸) Іпат. с. 5.

²⁹) Про се див. низше.

³⁰) Іпат. с. 11 і 13, пор. як Деревляне, щоб перепроситись з Ольгою, заявляють, що готові їй давати дань „медомъ и скорою“.

³¹) Карамз. код. § 80 — l, 92 — 3.

³²) Лавр. с. 238 — 42, Іпат, с, 35, 38, 49, 150 і ин.

³³) Лавр. вид. 1872 с. 238 — 242; і низше цитую Мономахові писания з сього видання.

³⁴) Се число попсоване: „10 и 20“. мабуть треба 120.

³⁵) Лавр. с. 242.

³⁶) Шрадер3 II с, 147,248. Гірт пробував довести, що леякі частинні назви належать до часів праівдоевропейських-I. F. XXII с. 65 sq.

³⁷) Іпат. с. 86, Житіє Теодосія с. 18, 20.

³⁸) Самоквасов с. 188.

ОБРОБЛЮВАННЄ ПРОДУКТІВ: КУШНЇРСТВО, ТКАЦТВО, ГОНЧАРСТВО, „ДРЕВОДЇЛЄ“, МЕТАЛІЧНІ ВИРОБИ.

Переходячи до ріжних способів оброблювання продуктів, зачнемо від оброблювання звірячої шкіри та волося, що займає одно з найстарших місць в історії технїки й своїми початками сягає ще пра-індоевропейських часів. У европейських народів навіть на найнизших степенях культури бачимо скрізь одіж — зроблену з шкіри, переважно домашнїх звірят, особливо овець; в деяких краях у нас сї овечі убрання заховали своє значіннє й досї, та носять ся трохи не цїлий рік. З усїм тим для оброблення шкіри заховало ся досить мало термінів і в загальній індоевропейській словницї, і навіть в загальнословянській. Обяснити се треба мабуть тим, що оброблення шкіри було занадто примітивне і не йшло далї простих і елєментарних, мало спеціалізованих технїчних заходів. Для означення невиробденої шкіри маємо загальнословянські слова: ш к і р а (старосл. скора) й к о ж а, для виробленого — у с м а або усние; назва гарбара — усмар, уснар стрічаєть ся в ріжних словянських діалєктах (старосл., східносл., захід.) і хто зна чи не належить до прасловянського запасу. Далї маємо загальнословянські назви для шкіряного обувя — старосл. ч р Ђ в и й, наше черевик, для шкіряної одіжї — к о ж у x; сюди-ж належить міх, мішок — зпочатку ушита зі шкіри річ, шкіряна торба (міх — в ріжних діалєктах значить і футро і торбу); також певно й рукавицї, загальнословянське слово, що з початку означало, розумієть ся, примітивні шкіряні рукавицї на цїлу руку.