Трудівники моря

Мессьє, знавець морської справи, вдумливий астроном у кельї Клюні, казав: «Вітер звідусіль — скрізь». Він не визнавав місцевих вітрів навіть у закритих морях. Ніяких середземноморських вітрів для нього не існувало. Він запевняв, що розпізнає вітер на льоту. Стверджував, що в такий-то день, у таку-то годину фен з Констанцького озера, древній фавоній Лукреція, пролетів над Парижем; в такий-то день — бора з Адріатики; якось прошмигнув круговий нотус, хоч і вважається, що він замкнений у кільці Цикладських островів. Мессьє визначав характер повітряних течій. Він не погоджувався з тим, що вихровий вітер, який кружляє між Мальтою і Тунісом, і вихровий вітер, який кружляє між Корсікою та Балеарськими островами, не можуть вирватися звідти. Він не допускав, що є вітри, замкнені в клітках, як ведмеді. Він казав: «Усякий дощ — від тропіків, а всяка блискавиця — від полюсів». Вітер і справді насичується електрикою в точках перетину колуріїв, що позначають кінці земної осі, та випарами екваторіальних вод; він приносить нам від екваторіальної лінії вологу, а від полюсів — електричну напругу. Вітер — це всюдисущість.

Та все ж звідси не випливає, що немає поясів вітру. Наявність постійних повітряних течій доведена неспростовно, і з часом повітроплавання та повітряні кораблі, які ми через надмірну прихильність до грецької мови називаємо аероскафами, скористаються з головних вітрових шляхів. Нема сумніву в тому, що вітер прокладає в повітрі канали; є вітрові річки, вітрові потоки і вітрові струмки; тільки русла повітряних річок розгалужуються інакше, ніж русла річок наземних; тут усе навпаки: струмки випливають з потоків, потоки з річок, а не впадають у них; ось звідки замість поєднання розпорошення.

Це розпорошення і надає згуртованості вітрам і єдності атмосфері. Молекула, перемістившись, переміщує іншу. Рух вітрів відбувається одночасно. До цих основних причин їхньої єдності додайте рельєф земної поверхні, який, прорізаючи гірськими вершинами атмосферу, утворює повітряні чорториї та вихори на шляху вітрів і викликає зустрічні потоки. Сфера їхнього поширення безмежна. Феномен вітру — це коливання океану над океаном; навислий над водним океаном повітряний океан спирається на цю хистку масу і гойдається на цій гойдалці. Неподільне не можна перегородити. Хвилю від хвилі не відгородиш муром, Ла-Маншські острови відчувають на собі поштовхи з мису Доброї Надії. Всесвітнє мореплавство дає відсіч одному-єдиному страховиську. Всяке море — одна й та ж гідра. Хвилі вкривають море, як луска рибу. Океан — це Кето. І на цю єдність накидається те, чому немає ліку.

IV

Turba, turma

Для компаса існує тридцять два вітри, тобто тридцять два напрямки, але ці напрямки можуть ділитися до безконечності. Вітер, класифікований за напрямком, — незліченність, а за видами — безконечність. Перелічити їх відмовився б навіть Гомер.