Цілитель Азаринту

Інший охоронець за воротами побіг до дверей особняка. Дійшовши до воріт, з будівлі вибігло кілька людей.

Жінка середніх років із сивим волоссям ледь не взялася за Алісу, коли та огорнула її обіймами.

! ?

Ми так хвилювалися! Де ви були? Стривайте, давайте спочатку зайдемо всередину. Її поведінка повністю змінилася, коли вона не пошкодувала короткого погляду на Ілею. Дякую, що супроводжували її шукача пригод. Вас звільняють, - сказала вона в непристойній манері.

.

— одразу втрутилася Аліса.

.

— Скажи Інні, що я мушу поговорити з нею, наодинці, а це Ілея. До неї слід ставитися як до рівної мені і доглядати за нею в одній з кімнат для гостей. І все.

Жінка перебрала близько тринадцяти різних виразів обличчя, які закінчувалися поклоном Алісі, а потім Ілеї. — Одразу, леді Форксспір.

.

Підійшовши до молодшої блондинки, яка була одягнена в простий одяг покоївки, старша жінка сказала дівчині відвести Ілею в одну з кімнат для гостей. Піднявши брову на Алісу, Ілея знизала плечима і пішла за жінкою всередину.

.

— Боже мій...

Стоячи в передбачуваній кімнаті для гостей, Ілея просто дивилася на ліжко перед собою.

.

Чи все гаразд, міс? — запитала жінка поруч.

Майже шокована, Ілея встигла відповісти Ну... Так... Відверто кажучи, більш ніж добре.

Жінка кивнула. — Хочеш чогось випити чи, може, поїсти?

Кивнувши на прохання, Ілея заїкнулася від щирого так. Глибоко вклонившись, жінка вийшла з кімнати.

–

Ілея підійшла ближче до ліжка і торкнулася кутка – а потім з вереском стрибнула на нього зверху. Невдовзі прибула їжа. У Ілеї ледь не потекли слинки від одного лише ситного запаху, коли в її ніздрі потрапляли аромати овочів, зелені, мяса та більше, ніж натяк на вино та часник.

! .

— Величезне спасибі! — відгукнулася Ілея. Зі сльозами на очах вона потиснула руку слузі, який просто стояв і виглядав трохи розгубленим і більш ніж трохи незручним.

.

— Усе гаразд, пані моя. Це лише їжа з фестивалю. Кухарі ще не встигли приготувати нічого нормального. Я сподіваюся, що це прийнятно.

.

Наблизившись до вуха, Ілея прошепотіла Це ідеально, люба.

.

Потім, хихикаючи, вона відкусила шматочок від страви з картоплею, що стояла перед нею.

?

Як, чорт забирай, я вижив на траві? — здивувалася вона, куштуючи насичені, пікантні смаки. Вона деякий час їла і відпочивала, перш ніж знову впасти на ліжко в стані чистого блаженства.

Перш ніж вона повністю поринула в такий необхідний сон, стукіт у двері вирвав Ілею з її мрій. Коли двері відчинилися, Ілея побачила, що це жінка вибігла на вулицю, щоб привітати Алісу.

— Міс Ілея? Леді Форксспір бажає вашої присутності.

Вставши зі свого ідеального ліжка, Ілея кивнула і пішла за жінкою до більшої кімнати на другому поверсі особняка. Стіни були прикрашені розкішними картинами та екзотичними рослинами.

,

Увійшовши до кімнати, Ілея побачила, що там лише дві жінки Аліса і старша жінка з сумним виразом обличчя. Очі в неї були великі, сльозяться, а губи злегка тремтіли.

Ілея зупинилася посеред кімнати і привіталася з жінками простим Привіт...

.

– Здрастуй, Ілеє, – сказала Аліса досить формально. Отже, Інно, це та жінка, яка мене врятувала. Вона хотіла б залишити обставини бою при собі, і я поважатиму це прохання.

.

Жінка на імя Інна підійшла до Ілеї і різко обійняла її. Відпустивши її через дві секунди, вона заплющила очі на Ілею.

.

Я дякую вам від глибини мого серця за те, що ви для нас зробили. Ми будемо раді винагородити вас усім, що нам під силу.

Похитавши головою, Ілея подивилася на Алісу. Вона пообіцяла мені кілька місць на турнірі. Їжа теж була б непогана. Ну і... Ліжко... той, що в гостьовій кімнаті, я хотів би його мати.

Інна тільки глянула на неї, а потім запитально на Алісу, яка знизала плечима.

— Я ж тобі казала, — сказала Аліса.

.

Озираючись на Ілею, Аліса продовжувала. Ілея, я теж хочу подякувати тобі. Я поїду сьогодні в Світанок, а не залишуся на фестиваль. Я хотів би бути зі своєю сімєю після того, що сталося. Відкриваючи і закриваючи рота, вона знову зловила себе. — Боюся, що деякий час тебе не побачу... довго. Сподіваюся, ви розумієте.

.

Кивнувши на неї, Ілея посміхнулася. Все налагодиться, і я вірю в тебе. Не хвилюйся за мене, я знайду свій шлях. А ти, знайди своє.

Аліса підбігла до неї, обійняла її, коли глибокі ридання пролунали по кімнаті, поки вони стояли там цілу хвилину.

.

Дякую. Я зроблю, — прошепотіла врешті-решт Аліса, і вираз її очей трохи змінився, коли вона відпустила. Вона змахнула сльози і кивнула сама до себе. Приходьте в гості коли-небудь в майбутньому.

.

Востаннє глянувши на Ілею, Аліса випросталася і вийшла з кімнати. Інна ще деякий час урочисто дивилася на двері після виходу Аліси.

Вона вже не зовсім та, чи не так? І вона була така щаслива, що побувала в гостях у ...

.

— Як я вже казала, я вірю в неї, — сказала Ілея, все ще стежачи за дверима. — Вона знову знайде цю іскру.

Кивнувши через деякий час, Інна обернулася до неї. — Сподіваюся, ви маєте рацію, міс Ілеа. Ми забезпечимо вам найкраще місце на турнірі. Їжу вам постачатимуть безпосередньо наші найкращі кухарі, а ліжко ви можете робити з собою, як вам заманеться.