Цілитель Азаринту

У мене поки що 36 витривалості, ще через хвилину перевірю і подивлюся, наскільки вона виросте. Минула хвилина. Ще раз перевіривши свою статистику, Ілея побачила, що її витривалість тепер становить 44 роки. Так 8 в хвилину, або на даний момент 10% від мого максимуму. Можливо, це збіг. Хоча це здається не таким вже й поганим, порівняно з моїми звичайними фазами відновлення.

Гаразд, це як , просто все відчувається як у реальному житті. Так що, в принципі, реальне життя з цифрами, щоб показати, як би я був до біса мертвий проти селезня. Що це все означає? Чи зможу я почати кидати вогняні кулі або повернутися до життя, якщо помру?

! . !

— Зачекай! — голосно вигукнула Ілея, і її охопило хвилювання.— Якщо це гра, то... Виходьте!

.

Нічого не сталося.

.

Виходьте, подумала вона, надія все ще тріпотіла в її грудях.

.

Все одно нічого.

.

Які б варіації слів вона не використовувала, який би жест рукою чи думку не намагалася, вона не могла розбудити себе від цієї гри.

?

Що це за гра? Це взагалі гра? Як довго я застрягну тут?

.

Вона здригнулася. Що ж, це думки на потім. По-перше, мені потрібно знайти якесь укриття.

.

Існування цих цифр викликало занепокоєння, але вони також означали, що у неї є спосіб вдосконалюватися, отримувати інструменти для виживання. Ілея зосередилася на теперішньому часі, вирішивши розглянути наслідки пізніше.

.

Вставши, вона почала йти у випадковому напрямку. Я не збираюся повертатися ні до ставка, ні туди, де той селезень був останнім.

?

Минуло десять хвилин, а нічого не сталося. Ілея трохи розслабилася і почала вдивлятися в навколишнє середовище. Ліс був живий. Цвірінькали комахи і співали пташки з довколишніх гілок. Це звучало нормально, але вона не могла не уявити собі жуків розміром з машину або птахів, достатньо великих, щоб проковтнути її цілком. Які ще істоти могли існувати в місці, де селезні були справжніми?

Гаряче сонячне проміння було розбите морем листя вгорі, коли вона вийшла з галявини і знову увійшла до лісу. Піт стікав по лобі Ілеї, перш ніж вона зрозуміла, що земля не рівна.

Це схил. Подальший підйом може призвести до більш камянистої місцевості і, можливо, до укриття. Так, у цьому є сенс. Я це десь читав, так?

.

Сам ліс здебільшого вкривав її від дощу чи сонячного тепла, і досі температура не здавалася великою проблемою. Вона не мерзла і не перегрівалася. Однак Ілеї здавалося неправильним спати там, де може ступити щось подібне до селезня. Не те, щоб піднятися вище, це відлякало б такого звіра, якби він вирішив полювати на нього, але вона знала, що після побаченого буде важко почуватися навіть віддалено в безпеці в лісі.

Ідучи ще хвилин двадцять, ліс, здавалося, зовсім не змінився. Вона була впевнена, що є хоч якийсь нахил. Вона добре просунулася вперед, але помітила, що зупиняється і затамовує подих, коли чує вдалині знайомий гуркіт. Вони прилетіли з різних боків, тому вона була впевнена, що їх там не один. Її єдиною метою було піднятися вгору і, можливо, вийти з цього лісу, не будучи зїденою першою. Крок за кроком. Все інше прийшло після.

Селезні начебто розкинулися на досить великій території, тому їй довелося б зовсім не пощастити, щоб стати обідом. Коли вона знайшла час, щоб по-справжньому подивитися, Ілея також побачила кількох інших тварин. Більшість з них навіть виглядали знайомими. У цьому лісі було достатньо істот, щоб прогодувати навіть таких великих істот, як селезні.

? ? , 3

Використання її навички Ідентифікація на кожній істоті, яку вона бачила, насправді не давало жодної корисної інформації. Рівень червоного оленя ? , рівень дятла ? , рівень хробака 3 та кілька інших тварин були впізнані за дивним умінням, яке зявляло слова в її баченні.

.

Начебто діє на будь-яку живу істоту. Але наскільки важливим є рівень? Навіть цей хробак знаходиться на вищому рівні, ніж я, але він не здається великою загрозою. Однак я не хотів би битися навіть з селезнем першого рівня...

.

Розмірковуючи про навколишній світ, вона продовжувала йти вгору, земля продовжувала поступово нахилятися. Її спрага почала зростати, коли вона піднімалася схилом, але ця думка незабаром була затьмарена видовищем, що постало перед нею.

-

Висока камяна споруда, пошарпана віком. Розбиті камяні стовпи ледве тримали нависаючу стелю на місці, плющ і мох росли по його боках, коли природа повертала собі те, що було покинуто. Великі розвалені деревяні двері, що відчинялися і ледве висіли на петлях, вели в темний інтерєр. На деяких стінах залишилися викарбувані дивні символи. Одне видатне зображення було всічене в камені над входом, все воно потьмяніло.

Руїни... схожий на храм. Блін, це місце супер фентезі. Що ж, будемо сподіватися, що це не підземелля чи щось таке. У мене навіть ножа немає.

,