Туманність Андромеди

Ерг Ноор розповів про страшних медуз. Порадившись, мандрівники вирішили висунути на візку частину планетарного двигуна. Вогненні струмені в триста метрів завдовжки помчали над кам’янистою рівниною, змітаючи все видиме й невидиме на своєму шляху. Не минуло й півгодини, як люди могли почати лагодити обірвані кабелі. Захист було відновлено. Стало очевидним, що анамезон має бути навантажений до того, як настане планетарна ніч. Ціною неймовірних зусиль це вдалося зробити, і знесилені мандрівники, щільно зачинивши люки, сховалися за нездоланною бронею зорельота, спокійно прислухаючись до його здригання. Мікрофони доносили зовні ревіння і гуркіт урагану, і від цього маленький, яскраво освітлений світ, недоступний для сил пітьми, здавався ще затишнішим.

Інгрід і Лума розсунули стереоекран. Фільм був вибраний вдало. Блакитна вода Індійського океану захлюпотіла біля ніг дослідників, які сиділи в бібліотеці. Відбувалися ігри Посейдона — світове змагання з усіх видів водного спорту. В епоху Кільця всі люди так здружилися з морем, як народи приморських країн у минулому. Стрибки, плавання, пірнання на моторних дошках, на вітрових плотиках. Тисячі прекрасних, засмаглих юних тіл. Дзвінкі пісні, сміх, урочиста музика фіналів…

Ніза нахилилась до біолога, який сидів поруч з нею глибоко замислений, полинувши душею в безмежну далечінь, до ласкавої рідної планети з її підкореною природою.

— Ви брали участь у таких змаганнях, Еон? Біолог глянув на неї нерозуміючими очима.

— А, в цих? Ні, ніколи. Я замислився і відразу не зрозумів.

— Хіба ви думали не про це? — Дівчина показала на екран. — Правда, незвичайно яскравішає сприйняття краси нашого світу після темряви, бурі, після електричних чорних медуз?

— Авжеж! І тому ще більше хочеться здобути таку медузу. Я саме сушив голову над цим завданням.

Ніза Кріт одвернулася від нього і зустріла посмішку Ерга Ноора.

— Ви теж думали, як зловити цей чорний жах? — насмішкувато спитала вона.

— Ні, але думав про дослідження диска-зорельота.

Лукаві вогники в очах начальника майже розгнівили Нізу.

— Тепер мені зрозуміло, чому в давню давнину чоловіки вели війни! Я думала, що це тільки хвастощі вашої статі… яка вважалася сильною у невпорядкованому суспільстві.

— Це не зовсім так, хоча ви частково зрозуміли нашу стародавню психологію. Але у мене такий звичай — чим прекрасніша й улюбленіша моя планета, тим більше хочеться послужити їй. Насаджувати сади, добувати метали, енергію, їжу, створювати музику — так, щоб я пройшов і залишив після себе реальний шматочок зробленого моїми руками, головою. Я знаю тільки космос, мистецтво зореплавання, і цим можу служити моєму людству. Але ж мета — не тільки політ, а здобування нових знань, відкриття нових світів, з яких коли-небудь ми зробимо такі прекрасні планети, як наша Земля. А ви, Нізо, якій меті ви служите? Чому й вас так вабить таємниця зорельота-диска? Чи тільки цікавість?..

Дівчина поривчастим зусиллям подолала вагу стомлених рук і простягла їх до начальника. Той узяв їх у свої великі долоні й ніжно погладив. Щоки Нізи зашарілися, втомлене тіло сповнилося нової сили. Як і тоді, перед страшенно небезпечною посадкою, вона притислася щокою до руки Ерга Ноора, пробачивши разом з тим і біологові його уявну зраду Землі. Щоб остаточно довести свою згоду з обома, Ніза запропонувала ідею, яка щойно спала їй на думку. Прилаштувати до одного з водяних баків кришку, яка б сама закривалася. Покласти туди принаду — шматок свіжозаконсервованого м’яса, що, як виняткові ласощі, становило невелику додачу до концентрованої їжі астрольотчиків. Коли чорно «щось» забереться туди і кришка закриється, то через раніше підготовані крани треба продути балон інертним земним газом і заварити наглухо краї кришки.

Еон був захоплений винахідливістю «рудоволосого дівчиська».

Ерг Ноор, із свого боку, налагоджував людиноподібного робота і готував потужний електрогідравлічний різак, з допомогою якого він сподівався проникнути всередину спіралодиска з далекої зірки.

В уже знайомому мороці вщухли бурі, мороз змінився теплом — настав дев’ятидобовий «день». Роботи лишалося на чотири земних дні — перевантажити іонні заряди, деякі запаси і цінні інструменти. Крім того, Ерг Ноор вважав за потрібне взяти деякі особисті речі членів загиблого екіпажу, щоб після старанної дезинфекції привезти їх на Землю на згадку родичам. В епоху Кільця люди не обтяжували себе речами, тому їх неважко було перевезти на «Тантру».