У карнавалі історії. Свідчення

На Вашу заяву повідомляю, що Плюща Л. І. поміщено на лікування у психіатричну лікарню на законних підставах.

Що стосується прохання про повернення Ваших заяв, то у цьому питанні слід звернутись до слідчого, що вилучив згадані документи.

Начальник відділу з нагляду за слідством в органах держбезпеки

Старший радник юстиції Макаренко

А вилучені папери були все ті самі: листи у ЦК КПРС, Верховну Раду, Верховний Суд УРСР. Вилучені під час нового обшуку, на цей раз у справі Віктора Нєкипєлова, якого у цей час арештували. А потім «бесіда» у Дарницькому районному відділі прокуратури із слідчим Кондратенком. Привезли прямо з роботи.

«Бесіда» майже домашня, «дружня». Чому відмовляюсь давати свідчення у справі Нєкипєлова, адже за це і посадити можуть, що пов’язує мене з сіонізмом? (зачитує довгого листа «з Ізраїлю» — ось бачите, як там погано; через три дні, отримала виклик, який мені прислали). І, нарешті, останнє:

— Я розумію ваше становище, бажання полегшити долю чоловіка. Я й сам, можливо, прагнув би цього. Але мушу попередити, що форми захисту ви вибрали не ті. За такий захист (показує фотокопії вилучених заяв) можуть і звільнити, ви ж працююте на ідеологічній роботі.

— Якби ви не поводились так, доля вашого чоловіка була б інша.

…

А 5-го липня відбулось засідання Верховного Суду УРСР, де на цей раз було підтверджено рішення про направлення Плюща Л. І. на примусове лікування у спеціальну психіатричну лікарню.

Та тільки 23 липня у Київському слідчому ізоляторі КДБ мені офіційно повідомили, що його направили у м. Дніпропетровськ («Адресу вам скаже будь-який міліціонер»). 24-го ми з Тетяною Сергіївною Ходорович вже були біля воріт Дніпропетровської тюрми, добре відомої не лише міліції, але й мешканцям міста.

Те, що називається в офіційних документах «лікарнею», розташоване на території Дніпропетровської обласної тюрми, за загальним кам’яним муром, зверху колючий дріт, крізь який пропущено струм. На вишках автоматники. У середину ведуть залізні двері з вічком, невеликий коридор — ґрати знизу догори. І тут охорона. Всередині ще така сама кам’яна стіна з колючим дротом. Вдалині видніються кам’яні стіни старої царської тюрми, заґратовані вікна.

Це і є «лікарня», яку працівник радянського уряду у Франції у розмові з членами Міжнародного комітету математиків у 1974 р. назвав «лікарнею покращеного типу, приблизно, як для академіків».

По п’ять-шість годин проводила я під стінами цієї «лікарні» для того, щоб отримати чергове побачення.