Читаем У підводних печерах (збірка) полностью

«Мудрець міг же зразу підказати мені відповідь. Нащо ж він розпитував мене? Випадково? Грав? Чи дресирував? А може, хотів одержати інформацію про різні типи кораблів? Чорт забирай, я вже думаю про нього, ніби про якогось шпигуна!»

Зображення все росло й росло, потім раптом щезло, а за мить Валерій побачив Євга. Той розвернув апарат, загальмував, підплив до «вікна». Він, очевидно, і справді поспішав, бо перевів шлюз-камеру на прискорений режим і, важко дихаючи, тільки відкинув шлем, одразу запитав Мудреця:

— Ти знаєш, де оселилися твої восьминоги?

«А ти знаєш?» — почули відповідь Косинчук і Валерій.

— Тепер знаю, — сказав Євг.

«Де оселились?» — запитав Мудрець.

— У підводних печерах, — відповів іхтіолог.

«Ти був там?»

— У самі печери я не міг проникнути. Входи завалені камінням.

«Хочеш, щоб я пішов з тобою? Попереду. Я, потім — ти?»

— Так. Ти допоможеш мені розчистити один із виходів. Ми увійдемо туди разом.

«Ні. Спочатку — я. Розповім про тебе. Про вас. Восьминоги тоді швидше зрозуміють тебе».

— Згода. Так, може, й краще. Іди зараз. Домовся і повертайся за мною.

Восьминіг попростував до шлюз-камери, і люди почули команду: «Вмикай!»

13

— Уявляю, який переполох зчиниться в Академії після нашої доповіді, — сказав Косинчук, коли вони з Валерієм залишились самі. — Про існування такої тварини ніхто серйозно не думав. Правду кажучи, мені весь час хочеться вщипнути себе, щоб знову й знову переконатись, що все це не сон.

Він був незвичайно збуджений. Куди й поділася його млявість. Валерій здивовано відзначив для себе зміни, що сталися з товаришем, особливо його дивувало те, як хвилює Євга доповідь для Академії. Потім він згадав, що іхтіологові ніяк не вдається захистити кандидатської дисертації. Відгуки рецензентів зводяться до того, що в ній занадто мало нового. А знаменитий академік Є. Косинчук сказав: «Це схоже на мого племінника. Він з успіхом дослідить і опише всіх риб Охотського та Японського морів. А ось вічного двигуна, на жаль, не винайде!» Лихі язики стверджували, що саме ці слова академіка поклали початок родинному розбрату.

Євг замріяно примружився:

— Це тобі не паршивенька монографія в блискучій суперобкладинці (напевно, малась на увазі монографія Є. Косинчука про безхребетних), а справжнісінький переворот у науці! Глобальний удар по людській зарозумілості, і допоможе він людям швидше рухатися вперед. Ну, а ти, Валерію, згоден, що спрути — це чудові помічники?

— Вони можуть ними стати, коли…

— Що «коли»?

— Ні, ні, нічого…

Іхтіолог стурбовано похитав головою.

— Ти щось не доказуєш. Краще б…

— Я розповів Мудрецеві про проблеми освоєння Океану, — перебив його Валерій, явно з якимось наміром, — і він відповів, що згоден бути помічником у людини.

— Але ти не відповів на моє запитання, — нагадав Євг. — Що це за недомовки з твого боку?

— Ти дещо забув, — сказав Валерій багатозначно. — А загалом ти маєш рацію. Я справді не все викладаю. Зрозумів? Боюсь, що й так наговорив багато зайвого. Усупереч власній волі. Розумієш? Проти своєї волі.

Косинчук махнув рукою:

— Дурниці. Військові ж обшукували бухту.

— Але вони не знайшли і восьминогів…

— Тому, що не мали такого завдання.

— Хай буде по-твоєму, — зітхнув Валерій. — І все ж виконай моє прохання. Менше слів і більше інтонацій. Намагайся при цьому не думати образами. Уникай військових тем. Боюсь, що вдруге не зможу тобі цього сказати.

— Чому?

Валерій відчув, що в голові ніби запрацювали жорна. Він навіть на якийсь час забув, про що вони говорять. Потім згадав, але згадав наче не так, а з іншим почуттям. І все ж таки від попереднього залишалася дуже важлива думка. Треба було зберегти її, не дати розпливтися. А вона вислизнула, мов риба крізь пальці. Важко було згадати її та й не хотілося згадувати. Але якоюсь ще недремною тверезою часткою свого «я» Валерій все ж примусив себе згадати:

«Повідомити Славкові!»

Утримуючи в пам’яті ці слова, не відповідаючи Євгу, він поспішив до апарата, зняв трубку. Гудків не було…

14

Мудрець повернувся досить швидко. І все ж Валерій спіймав себе на тому, що очікує його і навіть приготував шлюзову камеру. Та восьминіг не хотів заходити. Люди почули:

«Я жду. Іди».

У Валерія з’явилося бажання зупинити Євга. Він подався всім тілом до нього, але Косинчук, зрозумівши його намір, категорично похитав головою. Він опустив шолом, помахав Валерієві рукою на прощання і пірнув у «вікно».

Валерій почекав, доки Євг та спрут зникли з очей, і підійшов до ящика із слюсарними інструментами. Він намагався не думати про те, що зараз робитиме, і викликав в уяві зовсім інші картини. Уява працювала надто погано, керувати нею було просто неможливо. За кілька хвилин Валерій стомився так, начебто пропрацював цілий день. Він з великим трудом розібрав телефонний апарат, але не виявив ніякої несправності. Залишилося перевірити провід, який захищала багатошарова ізоляція, виготовлена на замовлення зв’язківців-підводників. Коли б він десь обірвався, це негайно показав би контрольний прилад. Одначе прилад цього не засвідчував. Найвірогідніше, що ослабли пружини контактних пластин.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Превращение Карага
Превращение Карага

С виду Караг – обычный школьник. Но за ничем не примечательной внешностью прячется кое-кто необычный. Наполовину человек, наполовину пума – вот кто на самом деле этот загадочный парень. Жить среди людей такому, как он, не всегда просто. Но, к счастью, однажды Карагу выпадает шанс поступить в уникальное учебное заведение. «Кристалл» – школа, где учатся подростки, умеющие превращаться в зверей. Может быть, Карагу наконец удастся завести друзей? Однако кое-кто здесь уже следит за ним. Кто это? И почему он это делает? И значит ли это, что Карага ждут очень опасные испытания?«Прекрасная, отлично написанная книга для подростков – остроумная и захватывающая». Süddeutsche ZeitungБестселлер по версии престижного немецкого журнала Spiegel.Первая книга в серии «Дети леса».

Катя Брандис

Фантастика / Фантастика для детей / Фэнтези
Странный мир
Странный мир

Звук автомобильного мотора за спиной Славку не удивил. В лесу нынче людно. На Стартовой Поляне собирается очередная тусовка ролевиков. И это наверняка кто-то из их компании. Почему бы не прокатиться и заодно не показать дорогу симпатичной девушке по имени Агриппина? Однако поездочка оказалась намного длиннее и уж точно круче всего того, что могли бы придумать самые отвязные толкиенисты. Громыхнуло, полыхнуло, тряхнуло, и джип вдруг очутился в воде. То есть реально тонул. А когда пассажиры героически выбрались на берег, обнаружили степь да степь кругом и ни намека на присутствие братьев по разуму. Оставалось одно – как упомянутому в песне «отчаянному психу», попробовать остаться в живых на этом необитаемом острове с названием Земля. А потом, может, и разобраться: что случилось и что со всем этим делать…

Александр Иванович Шалимов , Александр Шалимов , Сергей Александрович Калашников , Элизабет Анадерта

Фантастика / Современная проза / Фантастика для детей / Попаданцы / Постапокалипсис
Гарри Поттер и кубок огня
Гарри Поттер и кубок огня

«Испытаний на протяжении этого учебного года будет три, и они позволят проверить способности чемпионов с разных сторон… колдовское мастерство – доблесть – способность к дедукции – и, разумеется, умение достойно встретить опасность».В «Хогварце» проводится Тремудрый Турнир. К участию допускаются только волшебники, достигшие семнадцатилетия, но это не мешает Гарри мечтать о победе. А потом, во время Хэллоуина, когда Кубок Огня делает выбор, Гарри с огромным удивлением узнает, что ему тоже предстоит стать участником состязания. Он столкнется со смертельно опасными заданиями, драконами и темными волшебниками, но с помощью лучших друзей, Рона и Гермионы, возможно, ему удастся преодолеть все препятствия – и остаться в живых!

Джоан Кэтлин Роулинг , Джоан Роулинг

Фантастика для детей / Детская фантастика / Книги Для Детей
Таня Гроттер и трон Древнира
Таня Гроттер и трон Древнира

Давненько в Тибидохсе не было таких неприятностей! Похищены основные источники магии: предметы, принадлежавшие когда-то Древниру. Правда, существует еще трон древнего мага, энергии которого хватит на тысячелетия. Но беда в том, что никто не знает, где он находится. День ото дня запасы магии в Тибидохсе иссякают, и все ученики отправлены в мир лопухойдов. Таня Гроттер и Баб-Ягун оказываются в семействе Дурневых... Но ничего в магическом мире не может быть важнее драконбола. Все с нетерпением ждут матча команды невидимок со сборной Тибидохса. Интригу накаляет то, что легендарный Гурий Пуппер наконец влюблен. Сотнями летят купидончики с цветами и письмами! Интересно, кому Пуппер их посылает? Без охмуряющей магии тут явно не обошлось... Но Таня совсем не этого хотела!!!

Дмитрий Александрович Емец , Дмитрий Емец

Фантастика / Фантастика для детей / Юмористическая фантастика