Читаем У підводних печерах (збірка) полностью

Валерій перекладав десятки непотрібних зараз речей, доки не наткнувся на одну касету. Зітхнув полегшено, ніби вже знайшов відгадку. Простягнув іхтіологові, і той вставив її в магнітофон.

Почувся шум, голос Валерія: «Тут багато таких восьминогів, як ти?» Пауза: «А де ви ще живете? Є такі місця?» Пауза. Голос Валерія і далі запитував через короткі паузи там, де мали бути відповіді.

— Як бачиш, він не говорив з тобою, але ти чув його відповіді, — сказав Євг. — І ти, і Людмила. Він і не міг говорити, не маючи органів мови. Те, що відбувалося, схоже на телепатію…

— Напевно, таким чином він вивчав нашу мову. Слухав і зазирав у наші голови, зазирав і порівнював. Якщо він справді володіє такими здібностями, то це саме та тварина, яка потрібна нам для освоєння Океану. Адже з таким восьминогом можна перемовлятися під водою без ультразвукового апарата, до того ж, на великих відстанях.

— Правильно, — сказав Косинчук. — Але тварина з такими здібностями — це вже не тварина. Чи захоче вона служити нам?

— Якщо вірити спрутові, то захоче. Ось тільки чи надовго?

Євг опустив голову, наморщив лоба, потираючи пальцями скроні. Подумав уголос:

— Я мушу побачити його побратимів. Вивчити їх. Тоді я зможу відповісти на це запитання, а від нього так багато залежить!..

12

Косинчук почав уперто шукати поселення восьминогів. Він плавав сам, а Валерій залишався з Мудрецем, розпитував його про звички риб і молюсків, про течії, рельєф морського дна. Інколи відповіді спрута були чіткі, ясні, подеколи ж такі заплутані, що нічого не можна було добрати. До того ж восьминіг усе частіше сам задавав запитання або відповідав запитанням на запитання.

Валерій ще і ще повертався до того, що його найбільше непокоїло. Він примушував спрута згадувати Людмилу Миколаївну і переконувався, що той знає минуле.

«І все ж він чимось не схожий на Мудреця, — думав Валерій. — Хіба міг за короткий час Мудрець так змінитися? Це обважніле тіло і бородавки на щупальцях… Але, можливо, для восьминога така зміна природна? Наприклад, у якийсь певний період життя?»

Його руки торкнулося холодне слизьке щупальце — октопус нагадував про себе. Валерій відсмикнув руку, опекла думка:

«Я занадто відкрито думаю. Тепер він знає про мою підозру!»

Подивився у восьминогові очі, зустрів упертий совиний погляд. Знову заболіла голова, з’явилася гнітюча важкість.

«Можливо, причиною цьому є теж октопус, його спосіб спілкування? Чи своєрідний гіпноз…»

Нитка думки обірвалася, ніби хтось її обрізав ножицями. За мить Валерій уже не міг згадати, про що думав. Він напружив волю, намагаючись зосередитися. Але й це не допомогло. І тут вирішив спробувати те, чого досі не пробував. Дивлячись кудись убік, по-думки запитав восьминога: «Ти пам’ятаєш тих двох хвостатих риб, які жили в басейні до тебе?»

Щоб не промовити жодного слова, Валерій для більшої певності міцно затулив собі рота долонею.

Восьминіг змінив сірий колір на рожевий і почав червоніти.

«Випадково він зараз змінює колір чи це ознака хвилювання?»

Почулася відповідь:

«Пам’ятаю. Хвостаті, але не риби. Дельфіни».

«Вони любили нас, — думав Валерій, забувши на мить про восьминога. — Вони любили нас і загинули, втягнуті в наші справи. Що відчували вони, бідні, в останні хвилини?»

Нараз почув холодні, як щупальця, слова відповіді:

«Вони любили рибу і любили себе. Вони вважали вас схожими на себе. Вони любили рибу».

З якоюсь лютою роздратованістю Валерій подивився на свого незвичайного співбесідника. Його пальці стиснулися в кулаки. Він закричав:

— Де вони тепер? Що з ними сталося?

«Вони були. Їх нема. Зовсім нема».

«Ось я й одержав зразу дві відповіді, — подумав Валерій. — По-перше, він чує мої слова навіть тоді, коли я їх не вимовляю. По-друге, він пам’ятає про дельфінів, але думає про них не моїми словами. Це можна було б вважати вичерпною відповіддю, і все-таки я не можу позбутися підозри. Чому?..»

Він запитав, вичавлюючи із себе кожне слово:

— Ти пам’ятаєш, як їх звали? Як вони загинули? Хто перший, хто другий?

«Пілот, Актриса. Перша загинула Актриса. Другий — Пілот, самець. Вони вже не повернуться. Але тепер ви маєте мене. Ви маєте мене…»

Валерій думав:

«Так, так, восьминоги важливіші для нас, ніж дельфіни. Вони розумніші, відданіші. Це найважливіша думка, яку треба запам’ятати».

Йому здалося, що колись він уже думав точнісінько так, такими ж словами, та не міг згадати — коли. І раптом чомусь вирішив розповісти спрутові про проблеми освоєння Океану. В пам’яті, як на табло, знову спалахували слова і цифри, які він бачив у різних книгах. Він думав:

Перейти на страницу:

Похожие книги

Превращение Карага
Превращение Карага

С виду Караг – обычный школьник. Но за ничем не примечательной внешностью прячется кое-кто необычный. Наполовину человек, наполовину пума – вот кто на самом деле этот загадочный парень. Жить среди людей такому, как он, не всегда просто. Но, к счастью, однажды Карагу выпадает шанс поступить в уникальное учебное заведение. «Кристалл» – школа, где учатся подростки, умеющие превращаться в зверей. Может быть, Карагу наконец удастся завести друзей? Однако кое-кто здесь уже следит за ним. Кто это? И почему он это делает? И значит ли это, что Карага ждут очень опасные испытания?«Прекрасная, отлично написанная книга для подростков – остроумная и захватывающая». Süddeutsche ZeitungБестселлер по версии престижного немецкого журнала Spiegel.Первая книга в серии «Дети леса».

Катя Брандис

Фантастика / Фантастика для детей / Фэнтези
Странный мир
Странный мир

Звук автомобильного мотора за спиной Славку не удивил. В лесу нынче людно. На Стартовой Поляне собирается очередная тусовка ролевиков. И это наверняка кто-то из их компании. Почему бы не прокатиться и заодно не показать дорогу симпатичной девушке по имени Агриппина? Однако поездочка оказалась намного длиннее и уж точно круче всего того, что могли бы придумать самые отвязные толкиенисты. Громыхнуло, полыхнуло, тряхнуло, и джип вдруг очутился в воде. То есть реально тонул. А когда пассажиры героически выбрались на берег, обнаружили степь да степь кругом и ни намека на присутствие братьев по разуму. Оставалось одно – как упомянутому в песне «отчаянному психу», попробовать остаться в живых на этом необитаемом острове с названием Земля. А потом, может, и разобраться: что случилось и что со всем этим делать…

Александр Иванович Шалимов , Александр Шалимов , Сергей Александрович Калашников , Элизабет Анадерта

Фантастика / Современная проза / Фантастика для детей / Попаданцы / Постапокалипсис
Гарри Поттер и кубок огня
Гарри Поттер и кубок огня

«Испытаний на протяжении этого учебного года будет три, и они позволят проверить способности чемпионов с разных сторон… колдовское мастерство – доблесть – способность к дедукции – и, разумеется, умение достойно встретить опасность».В «Хогварце» проводится Тремудрый Турнир. К участию допускаются только волшебники, достигшие семнадцатилетия, но это не мешает Гарри мечтать о победе. А потом, во время Хэллоуина, когда Кубок Огня делает выбор, Гарри с огромным удивлением узнает, что ему тоже предстоит стать участником состязания. Он столкнется со смертельно опасными заданиями, драконами и темными волшебниками, но с помощью лучших друзей, Рона и Гермионы, возможно, ему удастся преодолеть все препятствия – и остаться в живых!

Джоан Кэтлин Роулинг , Джоан Роулинг

Фантастика для детей / Детская фантастика / Книги Для Детей
Таня Гроттер и трон Древнира
Таня Гроттер и трон Древнира

Давненько в Тибидохсе не было таких неприятностей! Похищены основные источники магии: предметы, принадлежавшие когда-то Древниру. Правда, существует еще трон древнего мага, энергии которого хватит на тысячелетия. Но беда в том, что никто не знает, где он находится. День ото дня запасы магии в Тибидохсе иссякают, и все ученики отправлены в мир лопухойдов. Таня Гроттер и Баб-Ягун оказываются в семействе Дурневых... Но ничего в магическом мире не может быть важнее драконбола. Все с нетерпением ждут матча команды невидимок со сборной Тибидохса. Интригу накаляет то, что легендарный Гурий Пуппер наконец влюблен. Сотнями летят купидончики с цветами и письмами! Интересно, кому Пуппер их посылает? Без охмуряющей магии тут явно не обошлось... Но Таня совсем не этого хотела!!!

Дмитрий Александрович Емец , Дмитрий Емец

Фантастика / Фантастика для детей / Юмористическая фантастика