Украинка против Украины

Як повз мене проїздила, глянула вона й кивнула
Так зальотноі жадібно, що мені зов’яло серце.
І, хвилюючи в повітрі, зграя тихо пролетіла,
Кожний раз мене вітало те привиддя чарівне.
І коли вже зграя зникла, і замовк останній гомін,
Все мені палило мозок теє любеє вітання,
Цілу ніч я потім кидавсь змучений, зовсім знебулий,
На соломі — бо перини не було в хазяйки в хаті.
Все гадав я: що то значить те кивання таємниче?
Нащо глянула на мене любо так Іродіада?
В дикій тузі я запрагнув смерті, сну, чи божевілля,
Чи тих постатей коханих, що я взграї духів бачив.
Ох ви, любії привиддя! Вас зоря прогнала рання.
Ви скажіть, куди ви скрились? Де виднюєте, скажіте?

Оказывается, все эти "любії привиддя" составляли свиту языческой богини Дианы. А потом

…Діана скрилась від Христа денної влади.
Тільки в темряві півночі важиться вона гуляти
І втішатись полюванням в нехрещенім товаристві.
Але ж ти, Іродіадо, де ти? Ох, я знаю теє!
Мертва ти й лежиш в могилі в місті Єрушолаїмі.
Цілий день сном мертвим, міцним спиш ти в гробі мармуровім!
І тебе упівніч будять ляск нагаїв, свист, гукання!
І летиш ти в дикій зграї край Абунди та Діани,
У веселім товаристві, що хреста і мук не любить.
Ох чудове товариство! Як би хтів я з ним по ночах
Полювати! Поруч тебе все б я був, Іродіадо!
Я тебе найбільш кохаю! Більш над ту богиню грецьку,
Більш над ту північну фею я люблю тебе, жидівко!
Так люблю тебе! Те знати по тремтінню мого серця.
Будь коханою моєю, ти, красо Іродіадо!
Будь коханою моєю! Кинь ту голову дурную
Вкупі з мискою, та краще спробуй ліпшої потрави.
Лицар я якраз для тебе, мало то мене обходить,
Що ти мертва і проклята, — я не вірю в забобони.

Какие же "забобони" могут быть у бесоодержимого?

Як там ще з моїм спасенням діло буде, та чи й сам я
До живих людей належу, я в тому зовсім не певний!
Лицарем твоїм я стану, буду я слугою вірним.
Плащ носитиму і буду норови твої терпіти.
Буду їздити щоночі поруч тебе в дикій зграї,
Вкупі будем ми сміятись збожевільних слів моїх.
Бавити тебе я буду у ночі. А вдень одразу
Зникне радість, я в сльозах на твоїй могилі сяду.
Так, удень я буду плакать на руїнах склепів царських,
Де коханої могила, в місті Єрушолаїмі.
Там старі жиди запевне будуть думать, що я плачу
Над руїнами святими міста Єрушолаїма.

Но "старі жиди" ошибутся: молодому еврею Гейне было наплевать и на веру отцов. Во всяком случае, до тех пор, пока его не разбил паралич. В последние годы жизни он писал, что давно покончил бы самоубийством, но не может этого сделать, поскольку вернулся к личному Богу Библии. Секретарь читал больному поэту вслух сочинения по богословию и истории церкви; он читал и целые главы из Библии, которую Гейне знал почти наизусть. Однако религиозная эволюция Гейне Украинку не интересовала. Она перевела более ста стихотворений поэта. Но все это был ранний Гейне — богохульник и революционер.

* * *