Українські жінки у горнилі модернізації

_{Ольга Бачинська з Барвінських. Львів, фото [1887–1905] років. Відділ мистецтв ЛННБ ім. В. Стефаника}

На переконання багатьох сучасників, ідеї емансипації серед більшості жінок приживались із великою пересторогою. Головною причиною, на думку Михайлини Рошкевич, було те, що галицькі жінки переймалися цими ідеями доти, допоки це не загрожувало їх «спокійному проживанню». Зі страхом наштовхнутися на критику чи насмішки процес емансипації галичанок пов’язував також Іван Макух, пишучи, що «треба було жінкам знести багато насміхів і наруги від реакційних своїх і чужих чоловіків заки громадянство звикло до думки, що жінка також повноправна людина». Схожі спостереження щодо емансипації були й у письменниці Ольги Дучимінської, яка писала, що заміжні або навіть заручені жінки втрачали будь-яку цікавість до громадських справ. «Вони дивляться що “він” скаже, як “він” думає, чи це “йому” подобається… — згадувала Дучимінська. — І цей “він” у всіх відмінках, і то жінки, які вже самі на себе працюють!» Причиною такого несприйняття емансипації авторка статті на цю тему в жіночому журналі «Мета» у 1908 р. називала те, що більшості її сучасниць здається, нібито емансипація веде до «збурення подружнього життя». Такі побоювання мали певний сенс, оскільки ідеї емансипації справді актуалізували суспільні дискусії навколо інституту сім’ї і його патріархальних рис. Ці ідеї увиразнили також проблему існування стандартів подвійної моралі, яка звично пробачала чоловікам більше, аніж жінкам, а відтак оприявнили чимало незручних тем.

Погляд на жінку в середовищі української інтелігенції Галичини на межі XIX–XX ст. формувався на контрастах, з одного боку, національної традиції, уявлень про непорушність і незмінність гендерних ролей, а з іншого — вимог нового часу і продиктованих ним викликів. Найбільш помітною гендерна нерівноправність була в сімейному праві: заміжня жінка навіть більшою мірою, ніж самотня чи вдова, була обділена у можливості самостійного представництва у правових відносинах. Обмеженими були права жінок у виборчому законодавстві, доступі до вищої школи, участі в різного роду громадських та політичних організаціях. Ідеї жіночої емансипації поступово знаходили своє коло прихильників, які вимагали змін такого становища жінок. Чи не найбільше дискусій на тему жіночої емансипації спричинило занепокоєння щодо ризику руйнування традиційних сімейних цінностей (нещасливі родини, недоглянуті діти і загалом деморалізоване суспільство).

Прогресивні кола української інтелігенції активно обговорювали потребу та перспективи емансипації як чинника розвитку всього українського суспільства. Позитивним результатом емансипації вважали активну участь жінок у громадському житті свого народу — у заснуванні доброчинних та культурно-просвітніх організацій, що неодмінно мали б сприяти піднесенню української свідомості. Публікації на теми значення і ролі жінки в суспільстві і родині, її національних обов’язків стали доволі популярними у пресі різних ідейних спрямувань. Сприяли таким обговоренням умови політичного життя Галичини, польсько-українські антагонізми, що на початку XX ст. набирали дедалі нових обертів. У реакціях на ці виклики українське суспільство серед іншого мало змогу оцінювати себе і свою жіночу половину, дедалі частіше помічаючи та усвідомлюючи, що культивовані в жінках риси моральних, але пасивних авторитетів мало придатні для досягнення намічених національних цілей.

Радимо почитати

1. Благий В. Студентки Львівського університету в 1897–1914 роках // Вісник Львівського університету. Серія історична. — Львів, 1998. — Вип. 33. — С. 132–138.

2. Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України 1884–1939. — Київ, 1995. — 424 с.

3. Заярнюк А. Соціальні аспекти статі у дискурсі греко-католицького духовенства Галичини другої половини XIX ст. // Україна модерна. — Київ, 2000. — Ч. 4–5. — С. 50–80.

4. Книш І. Іван Франко та рівноправність жінки. — Вінніпеґ, 1956. — 154 с.

5. Кобринська Н. Вибрані твори / Упоряд. Г. Денисюк, К. Кріль. — Київ, 1980. — 446 с.

6. Крушельницька С. Спогади. Матеріали. Листування. У 2 частинах / Упоряд. М. Головащенко. — Київ, 1979. — Ч. 2. — 447 с.

7. Маланчук-Рибак О. Ідеологія та суспільна практика жіночого руху на західноукраїнських землях XIX — першої третини XX ст.: типологія та європейський культурно-історичний контекст. — Чернівці, 2006. — 500 с.

8. Рошкевич М. Таку вже Бог долю судив. Оповідання, спогади / Упоряд. Р. Горак. — Львів, 1993. — 112 с.

9. Черчович І. «Не дружися Русин з Полькою — буде суперечка»: до історії змішаних шлюбів у Галичині другої половини XIX — початку XX століття // Історичні та культурологічні студії. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2014–2015 Вип. 6–7. — С. 81–88.