Unknown

І ось Міндсенті знов на угорській землі. Він захопле­ний усім, що почув і побачив за океаном, він ділиться своїми спостереженнями і почуттями з прихильниками. Наслухавшись кардинальських розповідей, монархістський діяч Баранняї готує проект заходів для відновлення мо­нархії й навіть складає список міністрів, які засядуть в уряді після обіцяної кардиналом окупації Угорщини англо-американцями... Архієпископ естергомський уро­чисто затверджує цей проект майбутнього кабінету.

Сам він теж пише проекти. У знайденій серед його секретних паперів папці «Земельна реформа» він малює картину майбутньої монархічної Угорщини, точніше ка­жучи, угорського села. Він пропонує відібрати у селян землю і віддати її куркулям і поміщикам, власникам 500—2000 хольдів...

Поглинутий заходами для прискорення війни й від­новлення монархії, Міндсенті знаходить ще час для спе­куляції валютою і для шпигунства. Інформації приймав від нього сам посланник СІЛА в Будапешті Артур Шен- фельд, який посилає копії кардинальських листів прямо у Вашінгтон, в державний департамент. Про це містер Шенфельд досить одверто говорить у листі від 27 грудня 1946 року, переданому таємним шляхом кардиналові.

«Я підтверджую одержання Вашого листа від 16 груд­ня, в якому Ви наводите Ваші загальні спостереження політичного характеру про Угорщину в нинішньому її становищі. Копії цих листів були надіслані в державний департамент... Мені хотілося б скористатися з нагоди, щоб запевнити Ваше преосвященство, що я й надалі з радістю прийматиму Ваші зауваження в усіх питаннях, на які Ви хочете звернути мою увагу».

Поступово Міндсенті втрачає терпіння: він натискає на американського посланника, вимагаючи прискорити війну шляхом безпосереднього втручання США у внут­рішні справи Угорщини.

Коли угорський уряд звернувся до Вашінгтона з прось­бою повернути Угорщині вкрадену гітлерівцями історич­ну цінність — корону св. Стефана,— Міндсенті пише лист новому посланникові США в Будапешті Чепіну:

«Моя просьба до Вас — клопотатися про термінове розпорядження Вашого високого уряду, щоб армія від­правила й передала святу корону на зберігання його свя­тості — папі римському, попередник якого в 1000 році по­дарував корону святому Стефанові. Це надзвичайно важ­ливо для нашої нації, бо клопотання про її видачу і наступ (Міндсенті має на думці майбутній наступ аме­риканців на... Будапешт.— Я. Г.) могли б катастрофічно вплинути на долю святої корони».

Через кілька днів надійшла відповідь Чепіна: