Untitled.FR11

Ідея конкордизму в романістиці В. Винниченка постає як етична система. Письменник розмірковує: «Коли індивід чи колектив не хоче мати страждання, болів, одно слово — нещастя, то він повинен знищити те, що робить його нещасним. Нещасним робить його хвороба розладу сил, дизконкордизм. Значить, здоровим його може зробити погодження сил, себто конкордизм. Конкордизмом ми називаємо систему лікування та реорганізації сил сучасного людського організму (чи то індивідуального, чи то колективного), сил як фізичних, так і психічних, систему, збазовану на рівновазі та погодженні тих сил».

Багато уваги автор приділяє узгодженню індивідуальної й колективної моралі. Індивідуальна мораль, за Винниченком, включає обґрунтування системи з 13 правил, серед яких зустрічаємо такі: «звільняйся від гіпнозу релігії і будь простою часткою природи»; «будь погоджений з іншими, не шкідливими тобі живими істотами на землі»; «не годуйся нічим, непритаманним природі людини»; «не пануй і не підлягай пануванню»; «будь ні над колективом, ні під ним, ні поза ним, а тільки активною, відданою клітиною його»; «будь суцільним» — тобто чини таке, щоб кожна твоя дія була результатом погодження твоїх головних сил (розум, почуття, воля); «будь чесним з собою». Цій максимі В. Винниченко приділяв особливу увагу. Зазначимо, що обґрунтована В. Винниченком теорія «чесності з собою» — варіант давніх пошуків моделі «ідеального громадянина», чиє самовіддане служіння суспільству не обмежує його внутрішньої свободи, а є її органічним виявом. Цей ідеал не втратив своєї актуальності й нині.

У романі В. Винниченка «Слово за тобою, Сталіне!», окрім авторової філософії «чесності з собою» й ідеї конкордизму, як-найяскравіше втілена концепція колектократії — новітньої філософської ідеї, апробованої романістом художньою практикою. Ідею колектократії В. Винниченко розвиває, формуючи перше правило колективної моралі: «Будь погоджений з індивідом».

Найкращим виявом активізації дії цього принципу повинна стати «економічна демократія» або «економічна колектократія». А політична програма прогресивної держави, яка мислить перспективами, повинна бути спрямована на звільнення від догматизму, тоталітаризму, диктатури, на ствердження принципів демократії, сутнісною рисою якої є свобода.