Untitled.FR11

Гостро відчута з юних років соціальна нерівність, болісне переживання повсякчасних утисків, що зазнавав його батько на службху_пощщика, — усе це, безумовно, позначилося на становленні Володимира Винниченка як літератора. Ще зовсім юним майбутній письменник усвідомлює, що всі вершини й перемоги здобуваються важкою працею. Автори книги «Володимир Винниченко. ЙСиття. Діяльність. Творчість» О. Гнідан та Л. Дем’янів-ська зауважують: «Він дасть визволення усім батькам. Пізніше, після того, як сам, на своїй шкірі, перенесе голод і холод, наругу і знущання, переслідування, арешти, тюрми, каторги, гоніння. Йому нічого не давалось легко. Все, крім блискуче закінченої сільської народної школи, бралося «штурмом», ціною неймовірних моральних, інтелектуальних і фізичних зусиль»Л

Після закінчення школи Володимир Винниченко вступає до Єлисаветградської гімназії,^але батьки не мають грошей на навчання. Добре, що нагодилася допомога старшого брата, проте це не вирішило іншої, психологічно загостреної проблеми. Відчуваючи зневажливе ставлення до себе з боку гімназистів-«аристократів», Винниченко виявляє аристократизм іншого ґатунку — духовно-інтелектуальний. Його реакцією на уїдливі насмішки та відверте глузування стає демонстрація з одного боку високої освіченості, а з іншого — постійне нагадування про свій соціальний статус та етнічну приналежність. Юнак навмисне задекла-ровує своє «просте» походження, спілкується з учнями й учителями українською мовою, а коли аргументів бракує, то вдається і до «дискусій» у формі бІЙКИ^і

Спостерігаючи за життям своїх рідних та близьких, набираючись під час навчання в гімназії досвіду спілкування з різними людьми, розуміючи, що матеріальні блага, повага й визнання дістаються одним за правом народження, а інші не можуть їх здобути навіть важкою щоденною працею, Володимир усвідомлює масштаби соціальної дисгармонії, яка часто стоїть на заваді особистого щастя окремої людини. Один з перших учнів гімназії, він не бачить сенсу в подальшому навчанні, оскільки найосвіченіший «мужик» у соціальному плані не дорівнюється до найобмеженішого пана. Навмисне пустивши навчальний процес на самоплин, хлопець сподівається на виключення з гімназії, натомість його лишають на другий рік.