Untitled.FR11

Рита (гордо). Ого! Хай спробує. Не в тому річ! Він мусить бути батьком, раз родив дитину. Сам застудив, дитина хвора, грошей нема, і йому те все байдуже... Ще сміє ревнувати! Чекай... (Хмуро задумується.)

Ганна Семенівна. Коли ревнує — знак хороший... Ах, біда яка!.. І не злого серця, Господи милостивий... Ну, а цей Мулен хоче купити картину?

Рита. Хоче, здається. Тільки Корній ніби не розуміє моїх натяків. А якби я схотіла, Мулен купив би. Та й йому самому вигідно купити... А поганий все-таки спосіб ми придумали, мамо... Негарний...

Ганна Семенівна. Е, моя дитино, коли сім’ю рятувати, то всякі способи хороші. Аби дав Бог, щоб поміг тільки, щоб очулось його серце... Сім’я більш за все...

Рита. Не в тому... А в тому, що й я, може ж, не дерево.

Ганна Семенівна (тривожно). О? Ну, в такому разі краще вже... О, хай Бог милує! Краще вже хай свої геніальні картини малює...

Рита (саркастично). Так? Аби синкові жінка вірна була? Ха-ха-ха! Може, і з тим скажете помиритись, що він на Сніжинку задивляється? Аби йому добре було? Овва!і Коли він так, то й я не буду мовчати. До якої це пори/ буде? Дитина? Він кидає, і я кину! Хай! )

Чути плач дитини. Обидві прислухаються.

Рита. Лесик плаче! (Раптово тривожно я

й прожогом вибігає в сусідню кімнату.) (

Ганна Семенівна (ідучи за нею, з сумною посмішкою хитає головою.) Ой, така якраз, що кинеш! (Ви'ходить.)

На веранді весь час чути глуху розмову. Чується стук. Потім двері з веранди одчиняються, і входить Мул єн. Він не молодий уже, але рум’яний, з черевцем, очі розумні, хитрі, сластолюбиві й веселі. Пишна золотиста борода розчесана гарним віялом. Волосся посередині з пробором, в оці монокль, одягнений з чисто паризьким шиком.

Мул єн. Madame³? (Озирається. Прислухається до кімнати, з якої чути плач дитини.)

В дверях на веранду з'являється Сніжинка. Вона гарна, ясно-біла,

вся пухка і жвава, з яскраво-червоними губами. Рухи повільні і граціо-

зні, як лет сніжинок, вбрана з тонким і випещеним смаком, любується собою й почуває владу своєї краси і привабливості.

Сніжинка (з легкою посмішкою слідкує за Муленом. Потім входить з ним в ательє й питає). Месьє, певно, хоче спитати madame, як вона відноситься до теорії мистецтва Гюйо? (Лукаво посміхається.)

Мул єн (сміючись). Мадемуазель Сніжинка чудесно вміє проходити до самого дна душі людини. Ви якраз вгадали моє таємне бажання.

Сніжинка. Я надзвичайно рада! І думаю, що мадам Пантера — чи то пак! — мадам Каневич з великою охотою скаже вам. Я підкреслюю, месьє, вам, бо з другими вона не охоче про це балакає. Месьє Мул єн не вірить? О, в такому разі вона нічого не скаже, й ви нічого не знаєте. Розумієте? Хто в себе не вірить, тому ніхто другий не повірить. (Лукаво.) А в таких справах, як «теорії мистецтва*, треба в себе вірити.

М у л е н (розуміючи її). Ха-ха-ха! Може б, ви мені дали кілька лекцій віри в себе!

Сніжинка. З охотою. Перш усього треба кувати залізо, поки воно гаряче. Раз. Comprenez?⁴ Друге: чого хочеш, те мусиш вважати найбільшим за все. Два. Comprenez? Третє. «Теорія мистецтва» мусить обговорюватись не... не під носом у мужа. Voilà tout, mon ami!⁵

Мул єн. Дуже прохаю вибачення, шановний професоре, але мушу запитати: який ви маєте емпіричний ґрунт для ваших многоцінних тезів?

Сніжинка. Мужчині це дуже трудно зрозуміти, але женщина зразу бачить. Раджу вам довіритися моїм тезам.

Мул єн. З великою приємністю. Але... Але ще одно питання. Бачите, я держусь того вузько утилітарного погляду, що людина все робить, навіть дрібниці, маючи себе на увазі. Така моя філософія. І от, збираючи перли, які сипле мені мадемуазель Сніжинка, я хотів би уяснити собі, які перли вона збере за це? Ха-ха-ха!

Сніжинка. Сніжинка буде задоволена щастям свого ближнього.

М у л е н. Який зветься Білим Медведем?

Сніжинка. Фі, mon cher⁶, ви маєте поганий смак ставити крапки над «і».

Мул єн. Pardon!⁷ (Посміхається, тре руки, ходить по хаті. Зупиняється.) Ні, слухайте, серйозно ви маєте дійсні підстави до таких порад мені? Га?

Сніжинка. Я маю серйозні підстави. Раджу слухатись мене. Потім от що: ви хочете купити полотно Корнія?

М у л е н. Хочу. Чудесне полотно... Власне, не так той... школа, розуміється, трохи...

Сніжинка. Не крутіть. Полотно — чудесне. І ви на ньому заробите в двадцять раз більше.

Мул єн. О, мадемуазель!

Сніжинка. C’est са⁸. Нічого! Але раджу вам зараз не купувати. Розумієте? Не купуйте!

м улєн. О? Він виставить її в салоні, і я вже не зможу тоді купить. Ваша рада...

Сніжинка. Ах, так? Значить, ви не визнаєте один з моїх принципів, що те, чого хочеш, мусить бути більш за все? Ні? В такому разі — adieu!!⁹ Чорна Пантера не для таких! Фі, жадний!