В катакомбах

Леся Українка В катакомбах

Посвята шановному побратимові А. Кримському

Катакомби коло Рима. В крипті, слабо освітленій олійними каганчиками і тонкими восковими свічками, зібралась громадка християн. Єпископ кінчає проповідь слухачам і слухачкам, що стоять побожно, тихо і покірно.

Є п и с к о п

Прославмо ж, браття, Господа Христа, що посадив на небі поруч себе замученого брата Харіклея.

Х о р

На небі слава Господу Христу, що визволяє від земних кайданів, з гріховної темниці нас виводить у царство світла вічного.

Д и я к о н

Амінь.

Є п и с к о п

Наш брат був на землі рабом поганським, тепер він раб господній, більш нічий.

Н е о ф і т-р а б

Господній раб? Хіба ж і там раби?

А ти ж казав: нема раба, ні пава у Царстві Божому!

Є п и с к о п

Се щира правда: всі рівні перед Богом.

Н е о ф і т-р а б

І раби?

Є п и с к о п

Раби Господні, брате, не забудь.

Сказав Христос: ярмо моє солодке, - тягар мій легкий. Розумієш?

Н е о ф і т-р а б (після тяжкої задуми)

Ні!..

Не можу. Не збагну я сього слова.

Х р и с т и я н к а-р а б и н я (в раптовому нестямі пророкує)

Уже лежить при дереві сокира!..

"Я посічу його і вергну в пломінь", - сказав Господь!.. Прийди, прийди, прийди,

Ісусе, Сине Божий! Похилилась твоя пшениця, - жде вона серпа… Ох, доки ж, Господи?.. Рахіль ридає, нема її діток…

(Безладна мова переходить в несамовитий лемент, інші жінки й собі починають голосити, дехто з чоловіків теж не витримує.)

Є п и с к о п (владним, дужим голосом)

Геть, сатано!

Твоєї влади тут немає!

(Підходить до пророчиці, що б'ється в корчах, і кладе їй на голову руку.)

Сестро, молитва й віра хай тебе рятують від навождення злого духа.

Жінка помалу затихає під його поглядом і безсило схиляється на руки до товаришок, що піддержують її.

Х р и с т и я н к а (одна з тих, що піддержують пророчицю. Озивається несмілим голосом)

Отче,

її дитину вчора пан продав якомусь грекові з Коринфа…

Є п и с к о п

Вмовкни!

Великий наш апостол заповідав:

"А жінка серед збору хай мовчить".

Пророчицю тим часом виводять. Мовчання.

Н е о ф і т-р а б (підходить до єпископа. Тремтячим від збентеження розпачливо-зважливим голосом)

Прости, але я все ж не розумію, як може буть якесь ярмо солодким, а щось важкеє легким.

Є п и с к о п

Брате мій, коли ти сам по волі шию схилиш в ярмо Христове, солодко се буде твоїй душі; коли ти самохіть на себе хрест візьмеш, невже він буде важким для тебе?

Н е о ф і т-р а б

Але нащо маєм ще самохіть у ярма запрягатись та двигати хрести по власній волі, коли вже й так намучила неволя?

Намулили нам ярма та хрести і шию, й душу, аж терпіть несила!

Я не за тим прийшов до вас у церкву, щоб ярем та хрестів нових шукати.

Ні, я прийшов сюди шукати волі, бо сказано ж: ні пана, ні раба.

Є п и с к о п

І сюю волю матимеш ти, брате, як тільки станеш під ярмо Христове.

Раби господні рівні між собою.

Ти під ярмом шлях світовий пройдеш і в Царство Боже ввійдеш, теє царство, де вже немає пана, окрім Бога, а він же нам отець. Твоя гординя була б до сатанинської подібна, якби ти влади Господа-Отця не хтів признати над собою.

Н е о ф і т-р а б

Отче!

Яка вже там в раба гординя тая!

Нехай і так, нехай отець єдиний над нами буде, та коли ж настане те Царство Боже? Де його шукати?

Один з братів казав: воно на небі, а другий: на землі…

(Дивиться з запитом і палким сподіванням.)

Є п и с к о п

Обидва праві.

Н е о ф і т-р а б

Де ж на землі є Царство Боже?

Є п и с к о п

Тут.

Н е о ф і т-р а б

У Римі?!

Є п и с к о п

В нашій церкві.

Н е о ф і т-р а б

В катакомбах?

Є п и с к о п

Не говори: "ось тут" чи "там воно". Воно є скрізь, де Бог є в людських душах.

Н е о ф і т-р а б

Коли ж він буде в душах всіх людей?

Є п и с к о п

Тоді, коли Христос удруге прийде на землю з неба.

Н е о ф і т-р а б (смутно)

Брат один казав, що літ аж тисяча минути мусить від першого до другого пришестя…

Є п и с к о п

Се ересь, брате, бо ніхто не знає ні дня, ні часу…

Н е о ф і т-р а б (впадає йому в річ і з радісною надією)

Значить, Царство Боже настати може в кожен день і час?

Є п и с к о п

Запевне так.

Неофіт-раб замислюється і знов смутніє.

Про що гадаєш, брате?

Н е о ф і т-р а б

Я думаю… ось ти казав, що тут у нас є Царство Боже… А чому ж у нас тут є патриції, плебеї, ну, і раби?

(Оглядає все зібрання, декотрі спускають очі в землю.)

Х р и с т и я н и н-п а т р и ц і й (виступає трохи наперед)

Душа твоя, мій брате, бентежиться даремне. Я - патрицій, а він - мій раб,

(показує на старого чоловіка) але се так для світу, а перед Богом ми брати обоє.

Н е о ф і т-р а б (до старого раба)

Ти раб йому про людське око тільки?

С т а р и й раб

Ні, я служу своєму пану вірно, не тільки зо страху, а й по сумлінню, як наказав Господь.

Н е о ф і т-р а б

Коли ви рівні, то нащо маєш ти йому служити?

С т а р и й раб

То Божа воля, що вродивсь він паном, а я - рабом.

Н е о ф і т-р а б

То, значить, в Царстві Божім є раб і пан?

Старий раб мовчить.

П а т р и ц і й

Він тут мені не раб, тут я йому готов умити ноги, - ми зажили святого тіла й крові укупі, при однім столі.

Н е о ф і т - р а б (до старого раба)

І дома так само при однім столі їсте?

С т а р и й раб

Ні, брате, се б зовсім не випадало.