В обіймах Казанови

Вона сама все одно не могла розраховувати на запрошення найвпливовіших людей із кола Сім'ї. Що б вона не робила і скільки б не докладала зусиль, відчувала над собою невидиму стелю. Втіхою для неї став від'їзд родини Гольштейнів до Берліна. Звільнена від інтриг цієї гадюки Ізабелли, старостина могла бачити майбутнє ясніше. Справжнім проривом у вирішенні її проблем виявилися листи, які вона надсилала Браницькому та його друзям при дворі. Вона розкрила всю отриману Мазаріні інформацію про безславне минуле Казанови. Більшість із цього були чутки, але знаходилися й справжні перлини, як-от свідчення Анни Бінетті про плебейське походження Казанови та його банківські махінації в Лондоні.

Скрип сходів альтанки вивів старостину із задумів. Вона розплющила очі й побачила Мазаріні. ТОй дивився на її груди, що виступали під літньою сукнею.

Зловлений на цьому, він ніяково відвів погляд і сів на лавку.

– Як справи у Казанови? – запитала Ельжбета, здогадуючись, з чим прийшов секретар.

– Він повернувся до Варшави, але тут його не прийняли. Листи, які ми надсилали Браницькому та його друзям при дворі, дійшли до короля. Мабуть, він викликав Казанову до себе і прямо запитав, чи він дворянин. Навіть родина Чарторийських відвернулася від італійця, дізнавшись, що він вчинив шахрайство в Англії і вирвався з-під петлі, а також що віденський суд підозрює його у крадіжці та шпигунстві.

– Що він каже?

– Звичайно, він усе заперечує. Каже, що це наклеп, який легше вигадати, ніж спростувати. Він також стверджує, що пані Бінетті паплюжить його добре ім'я, щоб помститися за втрату симпатії та грошей графа Браницького після дуелі.

Останнє виявилося правдою. І все ж Ельжбета роздратовано гукнула.

– Увесь він. І йому повірили?

Мазаріні поблажливо посміхнувся.

– Звичайно ж, ні. Поляки люблять один одного з безкорисливою заздрістю. Тут, як тільки люди вас обіллють помиями, вам ніколи не дозволять про це забути.

Ельжбеті не було потреби пояснювати це.

– Отже, у Варшаві з ним покінчено.

- Цілком. Наскільки я чув, король наказав йому покинути країну і дав йому велику суму на сплату боргів і подорож.

Ельжбета довго мовчала, шукаючи в собі задоволення від помсти, яку вона здійснила. Як не дивно, замість радості на мить з'явився смуток, але жінка швидко відігнала це почуття. Вона вже вирішила ні про що не шкодувати.

Старостина подякувала Мазаріні й попросила залишити її в спокої.

Коли він пішов, вона заплющила очі, насолоджуючись ароматом троянд і співом солов’я, який звив гніздо в саду.

Вона знову була щаслива.

КІНЕЦЬ

Переклад: Марченко Володимир Борисович, 2024