Відкрите суспільство та його вороги

24.38. Див. Кант, додаток до «Пролегоменів» (Works, ed., by Cassier, vol, IV, 132 та наст.) Стосовно перекладу терміну «драна ковдра» — див. англійське видання кантівських «Пролегоменів» (ed. by P. Carus, 1902 та 1912, p. IV).

24.39. Див. A. N. Whitehead. Process and Reality, p. 20 та наст.

Стосовно позиції «прийми або облиш», яка описана в наступному абзаці,— див. прим. 53 до розділу 11,

24.40. Див. А. N. Whitehead, op. cit., 429. Дві інші антитези такі: «Сказати, що світ іманентний Богові — так само справедливо, як і сказати, що Бог іманентний ситові... Сказати, що Бог творить світ — так само справедливо, як і сказати, що світ творить Бога». Це надто нагадує німецького містика Шеффлера (Агелуса Силезіуса), котрий писав: «Я такий великий, як Бог. Бог — такий же маленький, як і я. Я не можу без нього, так само, як і він не може без мене».

Щодо мого зауваження в цьому абзаці тексту про те, що я не зрозумів думки автора — слід зазначити, що я написав це з великою нехіттю. Критика типу «я не зрозумів» перетворює будь-яку дискусію на різновид дешевого і небезпечного спорту. Я написав ці слова лише тому, що (незважаючи на всі мої зусилля) я дійсно не зрозумів думки Уайтхеда.

24.41. Див. лист Канта до Мендельсона 8 квітня 1766 року (Works, ed., by Cassier, vol. IX, 56 та наст.).

24.42. Див. A. Toynbee. A Study of History, vol, VI, 536 та наст.

24.43. Тойнбі зазначає (op. cit., 537) щодо «традиційно ортодоксальної свідомості», що з погляду такої свідомості «наше дослідження буде ударом по уявленнях про історичність євангельських оповідей про Ісуса Христа». Він стверджує (op. cit., 538), що Бог виявляє себе як у поезії, так і в істині. Згідно з його теорією «Бог виявляє себе у фольклорі».

24.44. Продовжуючи застосовувати методи Тойнбі до нього самого, можна запитати, а чи не є його книжка «Study of History», яка за задумом мала складатися з тринадцяти томів, тим самим, що він називав tour de force — «історичним дослідженням тилу багатотомних серій, опублікованих Кембриджським університетом», створення яких він блискуче порівнює (vol. І, р. 4) з «чудовими тунелями, мостами, греблями, лайнерами, крейсерами і. хмарочосами». Можна також запитати, а чи не є tour de force Тойнбі, зокрема створення того, що він називає «машиною часу», втечею в минуле? (Див., зокрема, медієвізм Тойнбі, про який ішлося в прим. 61 до розділу 11. Див. далі прим. 54 до даного розділу.)

24.45. Досі я ознайомився лише з шістьома томами. Ейнштейн — один із небагатьох, згаданих у цьому творі.

24.46. А. Toynbee, op. cit., vol. II, p. 178.

24.47. A. Toynbee, op. cit, vol. V, p. 581 та наст.: курсив мій.

У зв'язку із згаданою в тексті незгодою Тойнбі з теорією Маркса, зокрема з «Маніфестом Комуністичної партії», слід зазначити, що у своїй праці він пише: «Більшовики або представники більшості в Російській соціал-демократичиій партії перейменували себе в Російську Комуністичну партію (на честь Паризької комуни 1871 року) в березні 1918 року...» Аналогічне зауваження див. у цьому томі праці Тойнбі — прим. 1, р. 582.

Проте це не так. Зміну назви запропонував Ленін на партійній конференції у квітні 1917 року. Див. Н. о. М., р. 783, а також р. 787. Така зміна була пов'язана із тим, що «Маркс та Енгельс називали себе комуністами», а також із тим, що в основу своєї стратегії більшовики поклали «Маніфест Комуністичної партії».

24.48. Див. працю Енгельса «Розвиток соціалізму від утопії до науки» (див. прим. 9 до розділу 13). Стосовно двох історичних джерел комунізму Маркса (архаїзм Платона та, можливо, Піфагора, а також «Діянь святих апостолів», на які вплинув цей архаїзм) — див., зокрема, прим. 29 до розділу 5, а також прим. 30 до розділу 4, прим. 30-36 до розділу 6, прим. 3 та 8 до розділу 13 та відповідний текст.

24.49. A. Toynbee, op. cit., vol. V, p. 587.

24.50. Див. розділ 22, зокрема текст, до якого належать прим. 1-4, а також закінчення цього розділу.

24.51. Цей уривок не є винятком. Тойнбі часто висловлює свою повагу до «вердикту історії». З його теорією узгоджується також і те «положення християнства... що Бог виявляє себе в історії». Цю «неопротестантську доктрину» (як її називає К. Барт) ми обговорюватимемо в наступному розділі. (Див., зокрема, прим. 12 до даного розділу.)

Щодо тлумачення Маркса, викладеного Тойнбі,— слід зазначити, що на формування його підходу марксизм таки вплинув. Тойнбі пише (ор. cit., vol. 1, p. 41, прим. 3): «Не одна з думок Маркса стала популярною серед людей, які відкидали марксистські догми». Ця заява пов'язана, зокрема, з використанням терміну «пролетаріат». Однак вона має відношення не лише до використання термінів.