Відкрите суспільство та його вороги

Відповісти на це мені дуже просто, (а) Немає ніякого спотворення перекладу, (б) Я спробував докладно показати, що в цьому фрагменті, попри його відношення до військових справ, сформульовано, як і в уривку з Періклової промови (що, до речі, так само, хоча й меншою мірою, має відношення до військових справ), політичний ідеал, тобто Платонів політичний ідеал.

Я не бачив жодних вагомих підстав відмовлятися від свого твердження, згідно з яким у цьому фрагменті — подібно до багатьох інших фрагментів у «Законах» — сформульовано Платонів політичний ідеал.— Втім, правильно я вважав чи помилявся, я безперечно твердо обгрунтував свої погляди (це обгрунтування професору Левінсону не вдалося спростувати). Й оскільки я це зробив, й оскільки професор Левінсон зовсім не сумнівається, що я вірив, що я зробив це, то немає в тому ані «дрібної нечесності», ані великої, якщо я намагаюсь представити цей фрагмент саме тим, чим я його вважаю: Платоновим описом його політичного ідеалу — його тоталітарної та мілітаристської ідеальної держави.

Стосовно мого хибного перекладу, я обмежусь лише одним перекрученням, яке професор Левінсон вважає досить важливим, щоб розглянути його в тексті своєї праці (а не лише у виносках). На ст. 533 він пише:

«Дальше заперечення стосується того, як Поппер вживає слово «leader» (вождь, ватажок, провідник). Платон пише «archon» — слово, яким він називає також офіційних осіб держави та воєначальників. Зрозуміло, що він має на увазі останніх, або ж розпорядників атлетичних змагань».

Ясно, що відповідати тут нема на що. (Чи, може, мені слід було перекласти «розпорядник»?) Будь-хто, заглянувши до словника грецької мови, пересвідчиться, що основне і найширше значення слова «archon» найповніше передає англійське слово «leader» (вождь, ватажок) (або латинське «dux» чи італійське «іl duce»). У словнику Ліддела та Скотта це слово пояснюється як дієприкметник від дієслова «archo», основне значення якого, за твердженням цих знавців, — «бути найпершим» — або «в часі», або «за місцем чи становищем». У другому значенні цьому слову приписується насамперед такий зміст: «керувати, правити, очолювати, командувати, управляти, бути керівником чи начальником». Відповідно під словом «archon» читаємо: «правитель, командир, начальник», а також — стосовно Афін — «головні судді в Афінах, у кількості дев'яти осіб». Цього, мабуть, досить, аби показати, що «leader» — це не помилка в перекладі, якщо цей термін узгоджується з контекстом. А те, що він узгоджується, видно з перекладу Бері, в якому, нагадаю, цей фрагмент має такий вигляд: «позаяк треба жити завжди як на війні, так і за миру, з поглядом, прикутим до свого військового начальника, та йти під його проводом». («but he should live always, both in war and peace, with bis eyes fixed constantly on his commander and following his lead»). Фактично, слово «leader» чудово узгоджується з текстом: саме його жахна підхожість викликала протести професора Левінсона. Оскільки він не може бачити в Платоні захисника тоталітарного правління, то в нього складається враження, наче я «спотворив переклад» (ст. 531) і що саме мої помилки спричинили жахливі асоціації, що їх пробуджує цей фрагмент.

Утім, я й далі тверджу, що жахає саме Платонів текст і Платонова думка. Мене, як і професора Левінсона, вразило слово «leader» та все те, що стоїть за ним. Проте ми не повинні нехтувати додатковими значеннями слова, якщо хочемо збагнути відразливий підтекст платонівської ідеальної держави. Я зробив усе, що міг, аби донести це до свідомості читачів.

Цілком слушно, що у моїх коментарях я наголосив на тій обставині, що, хоча фрагмент стосується військових походів, Платон не полишає місця для сумнівів у тому, що за цими принципами повинні жити всі його солдати-громадяни. Загальновідомо, що грецький громадянин був і повинен був бути воїном, а отже, це справедливо по відношенню до Перікла та часу виголошення ним надгробної промови (про загиблих у битві воїнів) принаймні не менше, ніж по відношенню до Платона та часу написання його «Законів».

Саме цю думку мої епіграфи мали донести до читача якомога ясніше. Ось чому потрібно було вилучити одне підрядне речення з цього громіздкого фрагмента, пропустивши в такий спосіб (як про це свідчать крапки) деякі з посилань на військові справи, що могли затьмарити мою головну тезу — я маю на увазі ту обставину, що фрагмент можна застосовувати як загальний чинник для війни і миру і що багато платоніків прочитали його неправильно, пропустивши власне суть, через довжину та розпливчасті формулювання фрагмента, а також через своє прагнення ідеалізувати Платона. Ось так стоять справи. І все-таки професор Левінсон обвинувачує мене в такому контексті (ст. 532) у «вживанні» «тактики», яка «створює необхідність перевіряти до найдрібніших подробиць кожну з Платонових цитат, наведених у книжці Поппера», для того, щоб «з'ясувати, як далеко відхилився Поппер від стежки об'єктивності та правди».