Відкрите суспільство та його вороги

(5') Мене неодноразово та суворо критикували за цитування — чи радше спотворення — фрагмента із «Законів», який я обрав за один із двох епіграфів до частини «У полоні Платонових чарів» (інший уривок, який я протиставляю йому, взято з надгробної промови Перікла). Ці епіграфи мої американські видавці помістили на обкладинку американського видання моєї праці. В англійських виданнях такої реклами нема. Як часто буває з обкладинками, видавці не радилися зі мною з цього приводу. (Втім, я, безумовно, не заперечую проти вибору мого американського видавця: чому б їм і не надрукувати мої епіграфи — чи взагалі будь-що написане мною в цій книжці — на обкладинці?)

Мої переклади та трактування цього фрагмента були визнані правильними Річардом Робінcоном, як я вже згадував у цьому додатку, але мої критики дійшли до того, що запитували, чи не зумисно я намагався приховати його джерело, щоб позбавити своїх читачів можливості звірити цитату з текстом! І це попри те, що я, гадаю, клопотався більше, ніж багато інших авторів, аби мої читачі могли звірити будь-яку, наведену мною цитату. Саме тому на початку моїх приміток я відіслав читачів до творів, з яких узято епіграфи,— хоча взагалі не заведено пояснювати походження епіграфів.

Головне обвинувачення проти мене у зв'язку з наведенням цього фрагмента полягає в тому, що я не досить наголосив на його відношенні до військових питань. Але тут я можу навести на мою підтримку свідоцтво самого професора Левінсона (ст. 531, виноска, курсив мій):

«Цитуючи цей фрагмент у своєму тексті (ст. 102 А-ст. 103 Е), Поппер належним чином наголошує на тому, що він пов'язаний з військовими питаннями».

Отже, на це обвинувачення відповідь дано. Та втім, професор Левінсон провадить далі «...та (Поппер) водночас переконує» що ті самі «мілітаристські принципи» Платон пропонував застосовувати як за війни, так і за миру, і що їх слід дотримуватись у всіх питаннях мирного життя, а не лише під час військової муштри. Далі він цитує фрагмент у перекрученому перекладі, що затьмарює його військове значення...» і так далі.

Отже, мене насамперед обвинувачено в тому, що я «водночас переконую», наче Платон має на увазі дотримання цих мілітаристських принципів за миру, так само, як і на війні. І справді, я таке говорив, цитуючи Платона: саме Платон сказав це. Чи, може, слід було промовчати? У перекладі Бері, який схвалює професор Левінсон, слова Платона подано в такому вигляді (хоча мені більше до вподоби мій переклад, дозвольте запитати в читачів, чи є між ними якась істотна смислова різниця, за винятком різниці у прозорості перекладу; див. ст. 103 Е-ст. 102 А): «...ніхто не повинен ані під час роботи, ані під час розваг звикати з думкою, що йому дозволено діяти самому і на власний розсуд, позаяк треба жити завжди як на війні, так і за миру, з поглядом, прикутим до свого військового начальника...» (див. «Закони» — Laws, Loeb Library, vol. II, p. 477; курсив мій).

І далі (на ст. 479):

«Таке завдання володарювання над іншими та корення іншим слід практикувати за миру з раннього дитинства...»

Стосовно перекручення перекладу я можу лише сказати, що мій переклад практично не відрізняється від перекладу Бері — хіба що я розбив два занадто довгих Платонових речення, які у первісному вигляді важкі для сприйняття. Професор Левінсон зазначає (ст. 531), що я скористався цим фрагментом «абсолютно незаконно», а далі провадить: «його журналістське зловживання уривком з цього фрагмента на суперобкладинці» [реклама видавців, про яку я згадував раніше], «а також на титульній сторінці тому І його книжки ми розглянемо у примітці, де буде також наведено повний текст цього фрагмента».

Розгляд мого «журналістського зловживання» у цій примітці, опріч деяких надуманих «виправлень» мого перекладу, з якими я не згоден, полягає головно у тому ж обвинуваченні — а саме, що я надрукував цей уривок на суперобкладинці та в інших важливих місцях. Отож, професор Левінсон пише (ст. 532; курсив мій): «Цю дрібну нечесність, однак, цілковито затьмарює те, що Поппер вчинив із цим фрагментом далі. На титульній сторінці першої частини своєї книжки, а також на суперобкладинці» (хто несправедливий до кого?) «він друкує ретельно відібраний уривок з нього, а поруч — як абсолютну антитезу — речення, висмикнуте з Періклової надгробної промови... Це однаково, що надрукувати для порівняння політичний ідеал та проект військового статуту. Втім, Поппер не лише не повідомив читачів про те, що цей уривок стосується військового життя, але, застосовуючи ті самі перекручення перекладу, вилучив абсолютно всі ті частини фрагмента, які розкрили б цю обставину».