Згідно з відомою настановою китайської мудрості народжуватись у часи змін - річ не вельми вдячна. Але головний герой роману художник Сергій Богданенко не лише народився, але й ставав людиною якраз у часи змін, та ще й змін щонайсуттєвіших, змін як в особистому житті Сергія, так і в житті його Батьківщини - України, яка перестала бути частиною Радянського Союзу і стала незалежною державою. Земне коханя до жінки й небесна любов до Бога й Батьківщини - чи можна їх поєднати? В яких стосунках існують Бог і створений ним народ, і чому церква українського народу має бути саме Українською Церквою? Як його досягти, цього омріяного щастя в звичайному земному житті - і щоб це не супречило життю вічному? Ці, та багато інших, не менш суттєвих питань визначають життя Сергія Богданенка. Відповіді на ці питання нам і доведеться шукати разом із Сергієм.
Роман / Разное / Без Жанра18+Annotation
Зг╕дно з в╕домою настановою китайсько╖ мудрост╕ народжуватись у часи зм╕н - р╕ч не вельми вдячна. Але головний герой роману художник Серг╕й Богданенко не лише народився, але й ставав людиною якраз у часи зм╕н, та ще й зм╕н щонайсутт╓в╕ших, зм╕н як в особистому житт╕ Серг╕я, так ╕ в житт╕ його Батьк╕вщини - Укра╖ни, яка перестала бути частиною Радянського Союзу ╕ стала незалежною державою. Земне коханя до ж╕нки й небесна любов до Бога й Батьк╕вщини - чи можна ╖х по╓днати? В яких стосунках ╕снують Бог ╕ створений ним народ, ╕ чому церква укра╖нського народу ма╓ бути саме Укра╖нською Церквою? Як його досягти, цього омр╕яного щастя в звичайному земному житт╕ - ╕ щоб це не супречило життю в╕чному? Ц╕, та багато ╕нших, не менш сутт╓вих питань визначають життя Серг╕я Богданенка. В╕дпов╕д╕ на ц╕ питання нам ╕ доведеться шукати разом ╕з Серг╕╓м.
Пересичанский Юрий Михайлович
Пересичанский Юрий Михайлович
Вигнання в рай
ЮР╤Й
ПЕРЕС╤ЧАНСЬКИЙ
ВИГНАННЯ
В РАЙ
РОМАН
*
Зг╕дно з в╕домою настановою китайсько╖ мудрост╕ народжу- ватись у часи зм╕н - р╕ч не вельми вдячна. Але головний герой роману художник Серг╕й Богданенко не лише народився, але й ставав людиною якраз у часи зм╕н, та ще й зм╕н щонайсутт╓в╕ших, зм╕н як в особистому житт╕ Серг╕я, так ╕ в житт╕ його Батьк╕вщини - Укра╖ни, яка перестала бути частиною Радянського Союзу ╕ стала незалежною державою.
Земне коханя до ж╕нки й небесна любов до Бога й Батьк╕вщини - чи можна ╖х по╓днати? В яких стосунках ╕снують Бог ╕ створений ним народ, ╕ чому церква укра╖нського народу ма╓ бути саме Укра╖нською Церквою? Як його досягти, цього омр╕яного щастя в звичайному земному житт╕ - ╕ щоб це не супречило життю в╕чному? Ц╕, та багато ╕нших, не менш сутт╓вих питань визначають життя Серг╕я Богданенка. В╕дпов╕д╕ на ц╕ питання нам ╕ доведеться шукати разом ╕з Серг╕╓м.
*
ЧАСТИНА ПЕРША
1.
"Отче наш, що ╓си на небесах, нехай святиться ╕м"я тво╓...", - цю, одну з найкоротших, але водночас ╕ одну з найпрониклив╕ших молитов, першонавчителем котро╖ був сам ╤сус Христос, Серг╕й мимов╕льно почав промовляти, зупинившись перед новозбудованим храмом Божим, в╕рн╕ше молитва сама почала промовлятися в душ╕ Серг╕я, коли перед його очима постала ця новостворена краса. Не занадто велика за розм╕ром, буд╕вля храму була, вт╕м, ц╕лком пом╕рною для стилю козацького бароко, в якому цей храм якраз ╕ був створений - вочевидь, буд╕внич╕ цього храму прагнули створити не просто прихисток для прихильник╕в якогось абстрактного християнства, а отчий д╕м для нашого р╕дного укра╖нського православ"я, отчий д╕м для вс╕х, хто визнавав сво╖м батьком Господа Бога, а сво╓ю мат╕р"ю - Укра╖ну. ╤ це ╖м д╕йсно таки вдалося. Щедро яскр╕ючи в променях травневого ранкового сонця святков╕стю св╕жовифарбуваного тиньку, так вдало по╓днаного з урочистою строг╕стю кладки червоно╖ облицювально╖ цегли в тих неповторних обрисах краси, що зродилися в час боротьби за волю, ╕ були назван╕ укра╖нським коза╜цьким бароко, храм неначе сам собою вир╕с на цьому пагорб╕, народжений плодючою укра╖нською землею.
Поставивши дол╕ дв╕ вал╕зи з╕ сво╖м нехитрим реманентом та одягом, Серг╕й довго стояв, вдихаючи на повн╕ груди ц╕лющу лаг╕дь травневого пов╕тря ╕ насолоджуючись казковим видивом собору п╕д акомпанемент веселого птаства. Серг╕й був досить м╕цно╖ статури, хоча й довол╕ струнким молодим чолов╕ком вище середнього зросту з коротко стриженим густим чорним волоссям ╕ карими очима на чисто виголеному смуглявому обличч╕ з твердими мужн╕ми рисами, може нав╕ть занадто твердими й занадто мужн╕ми , якщо зважити на профес╕йний статус Серг╕я, адже був в╕н художником, та ще й не просто художником, а художником, що працював у рел╕г╕йн╕й царин╕: Серг╕й займався реставрац╕╓ю та розписом храм╕в, писав ╕кони. ╤ це була не якась там творча забаганка примхливого художника - отримавши профес╕йну художню осв╕ту, Серг╕й пот╕м продовжив сво╖ мистецьк╕ пошуки, захопившись осягненням вершин рел╕г╕йного духу. В╕н вивчав рел╕г╕йн╕ тексти, особливост╕ рел╕г╕йного малярства, жив у монастирях, вивчаючи та╓мниц╕ ╕конопису, доки, врешт╕-решт, не отримав оф╕ц╕йного благословення найвищих церковних властей для розпису храм╕в та писання ╕кон. Поринувши з головою в омр╕яну ним працю, Серг╕й за досить короткий час став одним з найв╕дом╕ших ╕ найдосв╕дчен╕ших майстр╕в у ц╕й царин╕, а на думку декого нав╕ть найкращим майстром церковного малярства.