Вигнання в рай (СИ)

- Дзвонв? - перепитав батюшка, видно, аби збратися з думками, оскльки було ясно, що вн не сподвався на подбне запитання, - Та що ж дзвони, - дивлячись якось повз Сергя, розвв вн руками. - Трохи таки дзвонили. Дзвони у нас не так вже яксн, треба буде нов справити, та й дзвонар не так вже професонали. Та й недля ж сьогодн, вихдний, ранок - вс мешканц хочуть вдпочити, поспати довше псля робочого тижня, хай соб вдпочинуть, нащо х турбувати дзвонами. А заутреню ми вдслужили, аякже, обов"язково вдслужили. Раненько. Як кажуть, хто рано вста, тому й Бог да. Раненько вдслужили, адже в мене сьогодн ще цла купа справ. Ще стльки на сьогодн замовлень. Два автомобл треба сьогодн освятити, новий торговий центр, а ще новий офс самого Федорчука сьогодн освячумо, - пожвавшав батюшка. - А ще на сьогодн ж внчання замовили. А ще ж лад треба навести в усьому господарствечку: у нас же тут фермочка з свиночками, такий соб заводик, де свчечки Богов ми робимо, а ще всяка там пашниця й городина, - та всього, всього вдосталь, всм нас, дякувати Йому, Господь поблагословив, а всьому цьому треба ж лад таки дати, - перейшовши з просто мови майже на спв, вже аж сяяв вн вд радост, що переповнювала його при перелку цього всього, що дав йому Бог, хоча отець Санько й говорив, що не йому дав все це Бог, а "нам", було цлком зрозумло, що пд словом "нам" вн мав на уваз тльки себе, улюбленого й незамнного слугу Божого. - Так що, гарненьке у нас господарствечко, гарненьке, бо ж дло це таки богоугодне, адже в усьому повинне бути економчне, так би мовити, пдрунтя, так би мовити, базис, без якого, як вдомо, не бува й надбудови. А щодо того, що треба тоб, вибач, якось забув, як тебе звати, - навть не задумавшись н на мить, звернувся вн до Сергя на "ти", адже ж художник, хоч яким вн би був видатним, та ще й такий молодий, навряд чи мав таке ж "господарствечко", як у самого Санька, не кажучи вже про щось подбне до господарства, наприклад, Федорчука - а тому, власне, не було й няко необхдност "викати" цьому зажджому найманцю-художнику.

- Сергй, - просто вдповв той, хоча й зрозумв причини такого панбратства з боку Санька.

- Так, от, Сергю, щодо того, що треба тоб, як ти сам казав, тут навколо озирнутися, оглянути, так би мовити, околиц, - Санько навть описав рукою коло, - так це ти правильно придумав. Це й справд треба. Пройдись, оглянься, у нас тут все таке цкаве, таке сторичне. Через наш мсця проходив ще цар Петро Перший псля велико перемоги пд Полтавою, потм нашими мсцями прожджала цариця Катерина Велика, коли оглядала пвденн околиц сво велико мпер - тут у нас дуже, дуже врочисто зустрчали, а ще нашими мсцями якось проздив цар Микола, що хав у карет, й карета з царем отут зовсм недалеко звдси перекинулась впала в рвчак, але цар, як на диво, залишився живий, тод царя пересадили на коня, а цар з коня теж упав, але зовсм не ушкодився - так ото й вдбулося тод чудодйственно спасен, - пднявши праву руку догори, промовив тоном старозавтного бблйного пророка Санько.

- А може, то була кобила? - споглядаючи цю сцену, не втримався вд жарту Сергй.

- Яка кобила?

- Я маю на уваз, що, можливо, царя тод пересадили не на коня, а на кобилу, то в такому раз виходить, що й упав тод вн не з коня, а з кобили, - в тому ж жартвливому дус розтлумачив Сергй.

- Можливо, можливо й так, - цлком серйозно, навть аж задумавшись над словами Сергя, вдповв Санько, зовсм не вдчувши жартвливого пдтексту, оскльки, мабуть, не уявляв соб навть можливост кепкування з таких священних подй як, наприклад, падння росйського царя з кобили. - Але ж факт у тому, що Бог урятував свого помазанця. Я навть пропоную на цьому мсц поставити пам"ятник, можливо навть капличку, а поряд викопати криницю з чудодйною водою, адже ж вода на мсц дивовижного порятунку самого царя не може бути не чудодйною. Потм до нашого святого чудодйного джерела потягнуться паломники, щоб навдати ц освячен Божим провиднням мсця й оздоровитися чудесною водою. Звичайно, як би нам цього хотлося, чи не хотлося, але для пдтримання всього цього комплексу в належному стан нам доведеться таки брати якусь дещицю з паломникв, але я думаю, ми не будемо брати так вже велик грош, я думаю, - примружив Санько лве око, пдраховуючи майбутн прибутки, - гривеньок по п"ятдесят нормально буде. Ясна рч, що тод й з-за кордону потягнуться до нас люди - тод й валютою можна буде брати... - туманом солодких надй заволокло замряний погляд Санька.