Вигнання в рай (СИ)

- Я розумю, що, можливо, тут колись з"являлися й росйськ цар, - повернув Сергй батюшку Санька з захмарност його солодких мрй до реальност, - але ж, що б там не було, а живемо ми таки в Укран. якби, наприклад, я сам обирав мсця, як я хотв би вдвдати, то перш за все я хотв би вдвдати т мсця, як пов"язан з сторю само таки Украни, а таких мсць, мабуть, тут не мало. Адже Украна цкава саме тими подями, як символзують Украну, а не подями, що пов"язан з сторю держав, околицями яких колись була Украна - чи це Рося, чи Польща: нехай Рося й Польща прославляють свою сторю, ми ж повинн прославляти свою. А прославляти нам так под, як перемога Рос в Полтавськй битв, в результат яко Украна остаточно впала в нещадиме рабство - це просто святотатство. Адже ж про народ Украни в склад Росйсько мпер, як про всякий нший народ в склад всяко ншо мпер, вже все було якнайдокладнше викладено ще в Ббл, в Старому Заповт, в розповд про долю врейського народу в склад гипетсько мпер - там все й описано, бо, як сказано в тй же Ббл в Екклезаста, нема нчого нового в цьому свт.

- Як це? - вд розгублення вираз обличчя Санька став нагадувати вираз обличчя його охоронця Грицька. - Росяни, укранц й блоруси - це ж тридиний народ.

- Я б у такому раз надав перевагу двохсот"диному народу планети Земля, - чи то жартома, чи то всерйоз сказав Сергй. - А поки такого нема, то кожен народ диний неповторний у см" народв. Украна ж, в решт решт, незалежна держава.

- Так, але... - Санько явно не очкував на такий поворот розмови. - Але ж ми слов"яни..

- поляки, й чехи, й болгари теж слов"яни.

- Ти що, западенець? - звернувся Санько до останнього й остаточного аргументу, який, на його думку, ставив ус крапки над "", в його очах почали проявлятися проблиски пдозри й ворожост.

- Тобто, як це - западенець, що це означа? - не зрозумв Сергй. - Западенець - мабуть, вд слова "западати", але я, наче, нкуди поки що не западав.

- А-а-а! Жартуш! Знущашся? Все ти прекрасно розумш! Западенець - захдник, - рвновага пдозри й ворожост в очах Санька все бльше порушувалась на користь ворожост. - Ти що, бандервець?!

- На превеликий жаль, мене свого часу не було н серед мельниквцв, н серед бандервцв, як серед геров Укрансько Повстансько Арм мене теж не було, оскльки мене тод взагал ще не було на свт, а щодо того, чи я прихильником Степана Бандери, то так, справд, я поважаю Степана Бандеру, як послдовного й непохитного борця за незалежну Украну, в якй ми, власне, зараз живемо, здйснюючи таким чином деали того ж таки Степана Бандери, як багатьох нших борцв за незалежнсть Украни.

- Бандервець! - оч Санька горли ворожстю, яка поступово наливалася кров"ю ненавист. - Кого вони сюди прислали! Западенець! Бандервець! - в батюшц Саньков явно прокинувся колишнй алкоголк-тракторист Санько, який викрикував ц назвиська так, як свого часу викрикував смачн трьохповерхов росйськ матюки. - Може, ти ще й католик до всього?

- Не бачу нчого поганого в католицькй вр, хоча сам особисто православним, - спокйно дивлячись в оч Санька, вдповв Сергй, - належу до Укрансько Православно Церкви Кивського Патрархату, чим надзвичайно й пишаюсь.

- Що-о-о?! Кивського Патрархату? - широко розплющен оч Санька вд раптово розгубленост на мить прибрали вираз викнчено порожнини, яка врешт повол стала наповнюватися вируючою сумшшю мстичного жаху, ненавист, огиди й цлого сонму страхв. - Кивського Патрархату?! Оце так. Оце воно. Кого оце вони прислали? Та краще б ти був католиком! Краще б ти був пдарасом! Кивського Патрархату!Мандатина! - раптом вигукнув вн з пднятою в пророчому жест рукою, але тут же дещо присмирнв, задумавшись, бо до нього, мабуть, дйшов смисл, точнше вдсутнсть смислу в тому слов, яке вн щойно з таким апломбом вигукнув. - Ахантина! - вже спокйнше, пригадуючи потрбне слово, вигукнув вн, але це було знову не те. - Ахнатина? - вже запитально дивлячись на Сергя, додав вн, вочевидь, зовсм утративши надю самостйно пригадати це невловиме слово, що вертлося на язиц, але няк не могло з язика злетти.

- Може, анафема? - спокйно пдказав йому Сергй, перейнявшись безплдними намаганнями бдолахи.