Читаем Вигнання в рай (СИ) полностью

- Що ж, не поврити тоб просто неможливо, але хотв би тльки нагадати про мою пропозицю продовжити наш любовн утхи й ще пару разв трахнутись. От скльки вже часу ми змарнували даремно на розмови - за цей час я мг би тебе задовольнити деклька разв. Та, може, й зараз ще не пзно, - Гриня обйняв свою подругу.

- Припини, - ра нжно вдхилила його руку. - От якраз сьогодн наш розмови й не були даремними на вдмну вд любовних утх - перепихнутися ми завжди встигнемо, а зараз нам, як нколи, треба тримати руку на пульс подй, знати все, що вдбуваться навколо й якомога частше одне одного повдомляти про под. Особливо ж ретельно треба слдкувати за нашим месником Богданенком: от скажи, будь ласка, чи знаш ти, де зараз цей наш Рафаель, чим зайнятий - як пам"яташ, ти ж брав на себе справу нагляду за ним, то що ти з цього приводу можеш повдомити?

- Та я ж тоб вже казав, - трохи знтившись, вдповв Гриня, - що зранку я його водив у тир переврити його стрлецьк здбност озброти, потм вн пшов до церкви, потм зайшов до Санька...

- що дал? Давай скорше, - нетерпеливилася ра, побачивши, що Гриня зам"явся застряг на слов.

- Та, розумш, коли вн зайшов до Санька, то я думав, що вн там пробуде досить довго - ну там доки вони поговорять про справи та ще пообдають, Богданенко ж з ранку нчого не в, а потм я думав, що вн пде в церкву, бо куди ж йому ще йти. От. А я тим часом виршив упоратися з деякими нагальними справами. От... - Гриня почесав потилицю, вдвернувши погляд вбк.

- Що от? Кажи вже, - все бльше настирливо пдганяла його ра, - та скорше.

- Та що ж, кинувся вже псля обду, а його нде нема, - розвв Гриня руками, - н в Санька, н в церкв... Грець його зна, де вн подвся - я його по всьому мсту шукав. Нема, та й нема.

- Прекрасно! - з невимовним сарказмом подивилася ра на Гриню, який утупив погляд в землю. - Прекрасно! з такими кадрами доводиться працювати. Грець його зна, де вн, - розвела вона й соб руками, перекривляючи свого друга. - оце, загубивши його слд, ти св соб спокйнснько в машину й похав взяти мене й повезти в лсочок потрахатись? Прекрасно!

- Та куди вн поднеться, цей твй Мкеланджело? - якось нехотя виправдовувався Гриня.

- Куди поднеться? Куди поднеться? Ти що, зовсм забув, з ким ми, врешт решт, мамо справу? Ти зовсм забув, що крм того, що вн Мкеланджело, вн ще й Рембо? А може вн сам виршив все переврити й прослдкувати, наприклад, за мною, за тобою, чи ще щось в такому дус? Про це ти не думав? - ра, дещо втишивши мову, легенько луснула долонею Гриню по лоб. - А може оце якраз зараз наш художник-шпигун сидить десь тут неподалк пд кущем любснько слуха оцю нашу з тобою розмову? Про таке ти не думав соб? - вона, жартома взявши свого коханого за чуба, трохи пдвела його опущене долу чоло й прискпливо подивилася йому в оч.

Сергв ж, який в цей час, сидячи хоч не за кущем, а за деревом, все ж таки й справд все чув дуже добре, залишалося тльки грко посмхнутися. Хоча й грка ця посмшка все ж промайнула якось чисто нстинктивно, машинально, не зворушивши глибин його душ, а лише поверхово торкнувшись його розпачливо болючих думок. У глибин ж його душ нуртували бурев таких почуттв пристрастей, як год було якось визначити, тим бльше год було виокремити якусь одну з них - цей змний клубок просто вдверто жалив його нутрощ непереборною отрутою зради, цинзму, брехн, облуди...

- Та ти що? - Гриня, якось наче аж перелякавшись через рине припущення, почав озиратися навколо, нби й справд намагаючись побачити, чи не сидить тут десь неподалк хтось не пдслухову хню розмову.

- Та не переймайся, - поблажливо посмхнулася ра, - я жартую. Хоча тебе й треба було налякати хоч трохи, аби провчити за таку недопустиму безпечнсть. Та нехай вже по всьому, тльки ж дивись мен, щоб надал тримав мен все пд контролем не спускав н на мить з ока цього Рафаеля, Дон Кхота й Рембо в однй особ.

- Та досить вже мене тикати носом. Нде вн вд нас не поднеться. Сидить, мабуть, десь зараз обдуму сво оц свят картинки, ц його комкси про Господа Бога, як вн буде малювати на стнах нашо церкви, щоб розважити наших мсцевих релгйних фанатв на чол з нашим дорогим незамнним Саньком.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Поход (СИ)
Поход (СИ)

После того как Макс получил титул маркграфа де Валье, он отправляется в поход в составе королевской армии. Эта армия находится под командованием маршала Вестонии, герцога де Клермона. Задача Макса — взять под контроль свои новые земли, прозванные в народе Теневым перевалом, который удерживают рыцари ордена «Багряного Щита». Путь Макса лежит через Бергонию, охваченную хаосом войны. На этих землях доминируют аталийские легионы, которыми командует Рикардо ди Лоренцо по прозвищу Золотой Лев, самый прославленный и удачливый полководец Альфонсо V. Чтобы добраться до цели, Максу придется пройти путь полный опасностей, где каждый необдуманный шаг может стать последним как для него, так и для людей его отряда.

Алексей Витальевич Осадчук , Игнат Александрович Константинов , Игорь Валериев

Фантастика / Героическая фантастика / Фэнтези / Разное / Аниме