Вигнання в рай (СИ)

- Як же хоч ваше м"я? - спитав навздогн Сергй.

- рина, - кинула вона через плече.

- А я Сергй, - не зовсм зрозумло, чи до двчини, чи до самого себе промовив вн, задумливим поглядом проводжаючи незнайомку. - Отже, прописку на новому мсц я вже отримав, - продовжив вн, звертаючись вже точно лише сам до себе, коли порятована ним красуня сла в "такс" вд"хала, а сам Сергй, проввши "Жигул" поглядом, повернувся до свого поверженого ворога, спробував на його ши пульс, у вдповдь на що непритомний здоровань щось промугикав. - Жити буде, - констатував Сергй додав: - Одне слово, мо перебування в Першотравневому розпочалося вже звичним способом, тобто не без пригод. Без пригод нам няк не можна.

2.

Першотравневе й справд було скорше великим селом, анж дйсним мстом. Власне все, що хоч трохи нагадувало мсто, було розташоване в центр цього населеного пункту: адмнстративн будвл, школа, лкарня, магазини, деклька багатоповерхвок - все це нагадувало мсто й було скупчене в його центр. Зовсм же недалеко вд центру це поселення було звичайнсньким селом, забудованим хоча й цегляними, але все ж звичайнснькими будинками, якими були забудован вс звичайн Укранськ села.

А ще через Першотравневе проткала рчечка без найменшого натяку на окультурення теч якимись ознаками приналежност до рчечок мських, як от, наприклад, щось на кшталт бетонних берегв - береги в не були звичайнсньк зелен трав"ян, де бльш, де менш заболочен в комишах.

Де ближче, де дал до цих берегв пдходила й забудова Першотравневого. Одню з таких забудов прямо на берез рки було помешкання того самого мецената, який замовив Сергв реставрацю храму. Знаходилося це помешкання досить таки далеко вд центру Першотравневого, оскльки метою мешканцв ц осел було не стльки наближення до центру Першотравневого, скльки близьксть до центру Украни.

, поблукавши Першотравневим, потрапив Сергй до ц само осел олгарха-мецената вже майже пд вечр. Будвля, де мешкав цей самий Семен Павлович Федорчук, мсцевий меценат замовник реставрац храму, був схожий скорше на шикарну вллу якогось дореволюцйного аристократа, анж на звичайне помешкання, тим бльше ця розкш кидалася в оч на фон мсцево суцльно злиденност.

З усього цього Сергй зробив висновок, що Федорчук побудував цю свою вллу на берез мсцево рчечки не для того, щоб постйно тут мешкати, а щоб лише подеколи нажджати сюди вдпочити й насолодитися враженням ц сво розкош на свох землякв, адже Сергй знав, що родом Федорчук звдси, з Першотравневого.

Так, статки Федорчука були явно статками не мсцевого, а всеукранського масштабу. Зроблена Сергм здалеку оцнка садиби Федорчука дозволила йому не дивуватися, коли при наближенн до не вн зткнувся з усма прикметами, властивими середньовчнй фортец, обладнано найсучасншими засобами охорони й спостереження: вд колючого дроту до камер спостереження - напевне, Федорчуку було чого боятися. А боятися, власне, треба лише самого себе, подумалося Сергв при огляд ц твердин.

В такому, майже флософському, настро Сергй пдйшов до самих ворт садиби, в яких виднлася хвртка, а над якими - вдеокамера. Сонце, що цього вересневого часу опустилось досить низько до обрю, зайшло вже за триповерховий будинок, Сергй опинився в тн перед воротами, тому, натискаючи на кнопку дзвнка, подумав, що його, мабуть, не дуже добре буде видно через вдеокамеру. Через деякий час за мурами почулися ознаки життя, якесь шарудння, хтось визирнув у вконечко в воротах, все це супроводжувалось собачим гавкотом, причому собак було явно деклька.

- Хто такий? - через прочинену, але взяту на ланцюг, хвртку спитав охоронець у чорному форменому одяз.

- Богданенко Сергй Михайлович, художник. Прибув до Першотравневого для реставрац мсцевого храму на запрошення Федорчука Семена Павловича, - вдрекомендувався Сергй по повнй форм, адже ж обставини спонукали саме до цього.

Охоронець спочатку дещо вдхилив хвртку, уважно оглянув простр довкола Сергя, прискпливо оглянув самого Сергя з нг до голови, а потм рзко зачинився, взявши хвртку на засув. Сергй же так залишився поза межами садиби н в сих н в тих, роздумуючи протягом деякого, втм досить довгого, часу, що йому дал робити - вн обдумав навть такий кумедний випадок, що постоявши отак деякий час, йому доведеться шукати мсце для ночвл. Втм, до тако оперетково кумедност, звичайно ж, не дйшло.

Через деякий час рух за вортьми вдновився, хвртка знову прочинилася, а потм врешт таки вдчинилася повнстю, охоронець, втм не виходячи за меж садиби, вдйшов убк, звльняючи таким чином дорогу Сергв.

- Заходь, - кинув охоронець на пдтвердження цього скупого запрошення кивнув головою.

- Та у вас тут все справд по-дорослому, - зайшовши у двр, звернувся Сергй до охоронця, який саме зачиняв хвртку на вс запори. - Що, невже все так серйозно?

- Ти навть не уявляш, наскльки серйозно, - спроквола вдповв охоронець, молодий, високий хлопець в унформ, з-пд яко випиналися досить пристойн м"язи.

- То, може, ти мене ще й обшукаш? - не без удливо рон запитав Сергй.