Вигнання в рай (СИ)

- Так от, служив я в ДШБ, та ще в такому м╕сц╕, що... - Серг╕й трохи замислився. - В Афган╕стан╕ я служив, - кинув в╕н мимов╕льний погляд на Оксану й побачив, як ╖╖ просв╕тлене рад╕стю обличчя раптом посумн╕ло, а ╖╖ велик╕ прекрасн╕ оч╕, мов сльозами, переповнилися сп╕вчуттям. - Так, звичайно, - продовжив в╕н, - набачився я там всякого, але не про це зараз мова, справи минул╕, а я це до того, що нас там дуже добре навчили при найменш╕й небезпец╕ д╕яти так, щоб в╕двернути цю небезпеку не т╕льки в╕д себе, а й в╕д ╕нших, д╕яти у строго визначеному порядку, р╕шуче й швидко, але без сум"ятливого посп╕ху, тверезо й усв╕домлено. А побачивши, що двер╕ храму в╕дчинено, я, звичайно, в╕дчув небезпеку. А що ще я мав би в╕дчути, адже на власн╕ оч╕ бачив, як Горпина Степан╕вна вчора власноручно замикала ц╕ двер╕, а сьогодн╕ вранц╕, коли я ось з╕брався йти до храму працювати, дала мен╕ ключ╕ в╕д дверей храму, щоб я ╖х власноруч в╕д╕мкнув, - Серг╕й д╕став з кишен╕ ключ╕ й, тримаючи ╖х на в╕дкрит╕й долон╕, наче зважуючи, додав: - що б я мав думати?

- Я розум╕ю тебе.

- Так от, ╕ думаю, що ж робити? Поб╕гти пов╕домити когось? Доки б╕гатиму, злод╕╖ втечуть. От ╕ вир╕шив спробувати сво╖ми силами роз╕братися в ситуац╕╖. Зрештою, я не так вже й ризикував, адже якийсь злодюжка, нав╕ть якби ╖х було дек╕лька, навряд чи стали б для мене такою вже нездоланною загрозою, враховуючи мо╓ геро╖чне минуле, - спробував ╕ в╕н трохи пожартувати, щоб розв╕яти нев╕льно завдану ним причину для Оксаниного сумовитого сп╕вчуття. Але побачивши, що його трохи солдатське кепкування над собою не дуже розв╕яло настр╕й д╕вчини, додав: - Тебе, я бачу, якось вразило таки мо╓ геро╖чне минуле?

- З╕знатися, це й справд╕ так, - погодилася вона. - Адже, сам подумай, якось воно незвично - художник, та не просто художник, розпису╓ храми, пише ╕кони, а до того раптом - Арм╕я, ДШБ, Афган╕стан... До того ще ж, як уявила, що тоб╕ там довелося пережити. Якось це все в╕дразу й не складеш до купи. Дивно.

- Це не було б таким дивним, якби ти знала, що саме Афган╕стан, як це вже й справд╕ не дивно, навернув мене до Бога, саме це випробування на меж╕ людських можливостей поставило мене перед нев╕дворотн╕стю вибору, перед нев╕дворотн╕стю прийняти Христа. Та це довга розмова, нехай якось випаде хвилинка, поговоримо й про це, адже ти не в╕дмовиш мен╕ в ц╕й розмов╕? - Серг╕й побачив, що обличчя Оксани знову проясн╕ло.

- Аякже, - вже весел╕ше в╕дпов╕ла вона, - я з великою рад╕стю поговорю з тобою про це, - просто, в╕дверто й щиро, як завжди в╕дпов╕ла вона.

- Н╕, звичайно, я задумувався над стосунками з Богом ╕ ран╕ше, читав книги, ╕ все таке ╕нше, але щоб отак глибоко й в╕дверто в╕дчути себе частиною Божого задуму, це в╕дбулося все ж п╕сля Афган╕стану, ╕ як це не звучить дивно, завдяки Афган╕стану. А взагал╕, в мо╓му житт╕ було дек╕лька таких, можна сказати, поворотних момент╕в, як╕ р╕шуче зм╕нювали, в╕рн╕ше поглиблювали св╕торозум╕ння, розширюючи водночас житт╓в╕ видноколи ╕ показуючи нов╕ житт╓в╕ шляхи. Це, по-перше, - Серг╕й нев╕льно замислився, - як я вже казав, Афган╕стан, який зробив мене християнином, пот╕м проголошення Укра╖ни незалежною державою, яке зробило мене в╕двертим укра╖нцем, тод╕ проголошення Ки╖вського Патр╕архату, яке зробило мене християнином укра╖нським, ╕ нарешт╕, сумнозв╕сне ╕ водночас велично-незабутн╓ поховання Патр╕арха Володимира, яке зробило мене православним укра╖нцем незворотно, к╕нцево, на в╕ки в╕к╕в. Звичайно, тоб╕ може здатися, що я якось пасивно, безв╕льно сл╕дував за вс╕ма цими под╕ями, спонукуваний ззовн╕ до внутр╕шн╕х переворот╕в. Вт╕м, не в╕дкидаючи зовн╕шн╕х спонук, я все ж з в╕дпов╕дальн╕стю й без сумн╕ву можу сказати, що все це в╕дбувалося так, н╕би мо╖ внутр╕шн╕, найглибш╕ мр╕╖ й над╕╖ виливалися назовн╕ ╕ вт╕лювалися в життя в цих в╕копомних под╕ях, так, наче Бог чув мо╖ спод╕вання ╕ виконував ╖х, а може це я просто в╕дчував божественну нагальн╕сть цих перетворень. Як би там не було, але в тому, що вс╕ ц╕ под╕╖ були кроками нев╕дворотного поступу вт╕лення Божого задуму щодо Укра╖ни не може бути жодного сумн╕ву. Як би там не було, - додав в╕н р╕шуче.