З часів неволі. Сосновка-7

— Справа в тому, що я справді змінився. Справді переглянув і змінив свою ідеологію внаслідок глибшого вивчення комуністичної ідеології та питомо російських національних інтересів. Не буду лукавити: у концтаборах я відкрив для себе одну з надзвичайно потужних небезпек для російської держави, якої я до концтаборів не бачив, або точніше недооцінював — це націоналізм. Націоналізм загалом і передусім — український. Тільки в концтаборах я побачив, зрозумів і належно оцінив його величезну силу. Я побачив, що його ідеологія йде з глибини багатьох минулих сторіч, що ідея національної свободи сильніша від ідеї загальнолюдської демократичної свободи, що у вас завжди були і тепер є багато людей сильної волі, глибокого розуму і фанатичної відданості цій ідеї, тому націоналізм — страшна небезпека для Росії.

— Що є великим і що є малим з точки зору російських інтересів?

— Відповідь на це питання залежить від того образу Росії, який маємо в голові. І коли я почав думати над цим питанням, то побачив, що у великому і НТС і комуністи однакові: вони мають один і той же ідеял — Росія над частиною світу — над ще більшою частиною — Росія над цілим світом.

НТС вважає, що Росія може досягнути такої мети, перебуваючи в середовищі капіталістичних країн і в союзі з православ’ям чи, ширше кажучи, з християнством. Капіталістичний світ демократичний, тобто неорганізований. У ньому є величезні можливості для проведення роботи з поступової трансформації свідомости мас у бажаному для Росії напрямку. Поступово я зрозумів, що комуністичний шлях до тієї ж мети правильніший. З точки зору великого — найвищого інтересу Росії — шлях до мети — це мале, бо ж до однієї мети може бути не один шлях, а кілька. Справді, погляньмо: в умовах капіталістичної свободи й демократії кожна людина має свій світогляд, держиться за свою власність, і навіяти всім однаково прихильну думку щодо Росії у ближче півсторіччя чи й сторіччя практично неможливо. Та навіть маючи симпатії до Росії, вони не відмовляться від своїх національних суверенітетів і не поступляться владою Росії.

А тепер погляньмо на тактику комуністів. Вони несуть світові нову ідею, ідею побудови нового соціялістичного, а в перспективі — комуністичного суспільства. Ця ідея сильна тим, що апелює до простого народу, якого 90% в кожній нації. Цим 90% вона обіцяє менше праці і більше матеріяльних благ, тобто те, що цій категорії й потрібно.

— У нас тут у зоні начитані люди кажуть, що комуністи за 30 років панування винищили 40 мільйонів людей — більше ніж царська династія Романових за 300 років свого панування від 1617 до 1917 років.

— Я чув іншу цифру — 60 мільйонів.

— Жах! Людожерська система! Причому зауважте, що трощила кості не тільки українським націоналістам і селянам, які не хотіли йти в колгосп. Трощила російську інтелігенцію і національно змішане населення Сибіру! Який абсурд проголошувати гасла “Все для людини” і нищити в людині людину; “Все для майбутнього щастя людей” і винищувати десятки мільйонів теперішніх людей. Якесь божевілля!!

— Ви сприймаєте цілі КПРС приземлено.

— Я думаю, що найвище благо людини — це її життя, тому не можна задля блага людини вбивати її.

— Ви зійшли до індивіда, а мова йде про суспільства.

— То що, в інтересах совітського суспільства було вбивати 60 мільйонів членів цього суспільства?!

— Ви не можете зрозуміти виправданість таких великих жертв, доки не підніметеся до розуміння вищих цілей. Вищі цілі — це глобальні цілі. З точки зору досягнення їх жертва в 60 мільйонів не здається неприйнятною.

— Це остаточна межа чи з виходом комуністичної влади в інші країни цифра жертв може збільшуватися?

— Залежно від обставин. Якщо буде опір і його доведеться долати, то, очевидячки, і цифра жертв збільшиться.

— А коли вона досягне вершини, яка вже не збільшувалась би?

— Коли влада комуністів запанує у всьому світі.

— Як ви гадаєте, коли це хронологічно може бути?

— Точно визначити неможливо. Гадаю, що в межах життя одного-двох поколінь.

— Покоління — це 25 років?

— Десь приблизно так. Може трохи довше.

— Це означає, що стільки часу відведено жити українській нації?

— Ну, ви ж розумієте історичні закономірності розвитку світу: вони від нас не залежать. Ви мусите з цим змиритися. Від нас залежить, чи ми їх приймемо, чи не приймемо і чинитимемо опір. В обох випадках суспільний результат буде однаковий, а індивідуальна доля різна. У першому випадку перемагає соціялістична ідея і ми гарантуємо собі життя (і можливо, непогане), у другому — знову ж соціялістична ідея перемагає, але ми гинемо безслідно і безславно.

— Я зрозумів ваш натяк.

— О, ні, ні, я не уповноважений вам будь-що обіцяти.