Заборонені чари

Княгиня Зарена з першого ж дня пройнялася щирою симпатією до Кейта і беззастережно схвалювала вибір небоги. Стен нітрохи не поділяв тітчиних почуттів — і завинив у цьому сам Кейт… А втім, якщо бути до кінця чесним, то здебільшого провина лежала на Маріці. Кейтові ж можна було лише поставити на карб, що він не знайшов у собі сили протистояти Марічиній забаганці.

Стенові дуже не подобалася сестрина поведінка — а ще більше йому не подобалося те, що нічого не міг з цим удіяти. Коли п’ять днів тому він довідався, що Маріка провела ніч з Кейтом, то аж осатанів і ладен був власноруч задушити цього нахабного молодика. Проте, побачивши сестру, яка просто сяяла від щастя, миттю охолов, Кейта чіпати не став, а щодо Маріки обмежився лише лагідними докорами і попросив більше не чинити так до весілля. Сестра вислухала його, але не послухалась, хоча він їй заприсягся, що в жодному разі не змінить свого рішення і її шлюб з Кейтом — справа вирішена…

Стен повернувся був до ще відкритого порталу, щоб покликати Маріку, та вже наступної миті збагнув, що це невдала ідея. Тітка неодмінно запросить його до себе і, попри пізній час в Істрії, заведе з ним довгу розмову про сьогоднішні події — а Стенові геть не хотілося говорити про це.

— Котра у вас година? — запитав він у Мірчії.

— Десь чверть на восьму. Може, трохи менше.

— Тоді зачекаю тут, — вирішив Стен. — Я, часом, не відірвав тебе від справ?

— Аж ніяк, — відповіла Мірчія, закривши портал. — Щойно я була з Алісою та Джейн, ми просто розмовляли. Ходімо до них?

— Добре, — погодився Стен і разом з Мірчією вийшов з королівської спальні. — Хоча не знаю, як відреагує на мою присутність Кейтова сестра. Я бачився з нею лише двічі, й обидва рази мені здалося, що вона дуже боїться мене.

Мірчія на ходу знизала плечима.

— Воно й зрозуміло. Адже саме Джейн виказала Маріку Послідовникам.

— Ого! — заскочено мовив Стен. — То ти знаєш про Послідовників?

— Тепер уже знаю, — кивнула вона. — І про них, і про світ Конора-пращура, і про Заборону. Позавчора Флавіан мені розповів. Правда, не думаю, що про все. Наприклад, брат обмовився, що погодив це з паном Стоїчковим, а я не розумію, навіщо питати в нього згоди. Певна річ, пан Стоїчков старший, але ж Флавіан король і має більше влади. Якщо вже йому й звертатись до когось за дозволом, то це до тебе, майбутнього імператора. А ти досі навіть не знав, що я втаємничена.

„Отже, про Раду він промовчав,“ — зрозумів Стен.

А вголос сказав:

— Ішлося радше не про дозвіл, а про пораду. Ми з Флавіаном дуже цінуємо мудрість пана Стоїчкова. І ти станеш її цінувати, коли познайомишся з ним ближче. Коли мова заходить про інтереси нашого роду, ми не можемо спиратися лише на своє становище в суспільстві. Зрештою, і я, і Флавіан такі впливові тільки через наше походження. А Стоїчков здобув авторитет сам, завдяки своєму досвідові й видатному розумові. Тепер збагнула?

— Ну… мабуть, так. От зараз, після твоїх слів, я починаю розуміти. А Флавіан просто ухилився від відповіді на це питання.

— Твій брат молодший за мене на п’ять років, — пояснив Стен. — Йому важче визнати, що він, хоч і король, мусить рахуватися з думкою старших та мудріших. Маріка також не любить це визнавати, а проте завжди слухається Стоїчкова. Про такий послух з її боку я можу лише мріяти. — І він мимоволі зітхнув.

Мірчія співчутливо позирнула на нього.

— От Флавіан не має зі мною таких клопотів, — сказала вона. — Тільки не подумай, що я похваляюся своєю зразковістю. Моїм вихованням завжди займалися батько з мамою. А для Флавіана я просто сестра і друг, йому подобається спілкуватися зі мною.

Вони почали спускатися сходами на третій поверх.

— То це правда, — запитав Стен, — що Флавіан обговорює з тобою державні справи?

— Не зовсім так, — відповіла Мірчія. — „Обговорює“ — невдале слово. Інша річ, що він любить говорити зі мною про справи. Йому так легше думається. Тому він і розповів мені про Послідовників, бо останнім часом мусив багато приховувати від мене. Але не турбуйся — я вмію зберігати таємниці.

— Я в цьому не сумніваюся, — сказав Стен.

З четвертого поверху, звідки вони щойно зійшли, долинули ледве чутні звуки музики. Це грав музичний інструмент зі світу МакКоїв, який називався роялем. Того вечора, перед нападом на Норвік, вони добряче намучилися, поки протягли його спершу через кілька дверей, а потім і через портал. Сер Генрі не наполягав на цьому — зате дуже просила Аліса, хоча сама грати не вміла. Згодом вона пояснила Стенові, що просила про це не так задля дядька, як задля Джейн. Уже тоді було цілком зрозуміло, що Кейта з сестрою не можна відпускати назад до їхнього світу, а Джейн, за Алісиними словами, просто жити не може буз музики, тому рояль стане для неї великою втіхою.

— Бачу, Джейн вирішила не зустрічатися зі мною, — зауважив Стен. — Мабуть, піднялася нагору іншими сходами.

Мірчія похитала головою:

— А от і не вгадав. За роялем зараз пан Генрік.

— Звідки знаєш?

— Бо він грає не так гарно. Від Джейниної гри мені аж дух захоплює.