Заборонені чари

— Тепер ясно, — сказала Маріка. — В своєму листі пані Волш побіжно згадувала, що ви сприяли Кейтові у приховуванні інформації… І до речі, — звернулася вона до самої місіс Волш. — Ви вчинили дуже необачно, надіславши цього листа.

— Я була дуже обережна, — заперечила вона. — Листа ніхто не міг перехопити.

Маріка похитала головою:

— Ідеться про інше. Сам ваш лист був необережний. Тому я не віддала його Кейтові з Джейн, а знищила.

— Знищили? — вражено перепитала місіс Волш. — Навіщо?

Маріка поклала руки на стіл і сплела пальці, ненав’язливо демонструючи свою обручку. Попри її сподівання, Кейтова мати не звернула на це уваги, зате Смирнов, здавалось, одразу все зрозумів, проте не став втручатися в їхню розмову.

— Цей лист, місіс Волш, міг завдати непоправної шкоди, — пояснила Маріка. — Я дуже перепрошую, що прочитала його, але не жалкую про це. Знищивши вашого листа, я вберегла вас від великої помилки. Чому ви взагалі вирішили, що Кейт і Джейн втекли до нашого світу, щоб жити разом?

— А хіба ні?

— Звісно, ні. Вони навіть у гадці цього не мали. Вони, власне, й не збиралися нікуди тікати. Просто через збіг обставин… — Маріка на мить замовкла. — Я так розумію, що ви якимсь чином стежили за ними?

— Правильно розумієте, — озвався Смирнов і видобув з бічної кишені невеликий пристрій, схожий на мініатюрний комп’ютер. — Коли я запідозрив, що Кейт підробляє записи детектора, то поділився своїми здогадами з Дейною. Щоб бути в курсі його подальших дій, ми потай умонтували в його Ключ спеціальний трейсер, який надсилав мені дані про всі маніпуляції з ним. А згодом, про всяк випадок, ми обладнали таким самим трейсером і Джейнин Ключ. Зараз мій термінал показує, що обидва Ключі знаходяться у вашому світі, на відстані шести з половиною тисяч кілометрів звідси. А коли Кейт і Джейн зникли, останні сигнали від їхніх трейсерів було зареєстровано на Патрії. Вони припинилися майже одночасно, через кілька хвилин після того, як Кейт за допомогою свого Ключа встановив з’єднання з вашим порталом.

— Ось чому, — продовжила місіс Волш, — ми від самого початку знали, що Кейт і Джейн перебувають у вашому світі. До того ж прийшли сюди самі, з власної волі. Наступного дня Алекс намагався відкрити ваш портал, але було вже запізно — ви його вимкнули. З цього ми зробили висновок, що Кейт та Джейн нарешті звірилися вам і попросили у вас притулку.

— Насправді все було трохи інакше, — сказала Маріка. — Напередодні Кейт таки звірився мені… вірніше, спробував попередити про небезпеку, але це вийшло в нього так незграбно, що він лише налякав мене. Я тоді нічого не знала про Послідовників і звернулася за порадою до однієї людини… — Відтак вона коротко розповіла про події, які призвели до того, що Кейт і Джейн стали бранцями світу Конорів. А насамкінець додала: — Сподіваюсь, ви розумієте, що після такої тривалої відсутності вони не можуть повернутися назад.

— Розумію, — з зітханням мовила місіс Волш. — У нас їх чекає не надто тепла зустріч. Особливо Кейта, якого вважають зрадником… Утім, ви читали листа й самі все знаєте.

— Так, знаю. І я сказала про це Кейтові з Джейн — мовляв, ви розповіли мені під час нашої телефонної розмови. Фактично, я переказала їм усе, що було в листі, за винятком тієї частини, де ви писали про їхнє походження. Зрозумійте, що з необережності ви могли боляче травмувати Кейта. Я згодна, що Джейн має знати свого справжнього батька, — Маріка мигцем глянула на Смирнова, — проте Кейтові краще не знати, що ви не його справжня мати…

— Я його справжня мати! — палко заперечила місіс Волш. — Хоч я й не народила Кейта, але він — мій син!

— Саме це я мала на увазі. Кейт не любить свого батька, але дуже любить вас. Залишайтесь і далі його матір’ю.

Місіс Волш знову зітхнула:

— Я теж цього хочу. Проте Джейн… вона закохана в Кейта. Її ворожість до нього вдавана. Насправді вона кохає його — і страждає через це.

— Ну, я б не сказала, що Джейн зараз страждає, — зауважила Маріка. — Вона помирилася з Алісою і цілком щаслива, хіба що сумує за рідним світом і за вами. Та навіть якщо ви вірно здогадуєтеся про її почуття до Кейта, то правда лише розіб’є їй серце. Ця правда дасть Джейн марні надії, які ніколи не здійсняться. Вона не зможе бути з Кейтом.

Місіс Волш хотіла запитати чому, але її випередив Смирнов:

— Перепрошую, принцесо. У вас обручки носять на правій руці?

Маріка променисто всміхнулася йому:

— Так, ви вгадали.

Лише зараз місіс Волш помітила обручку й допитливо зазирнула їй в очі.

— То ви з Кейтом заручені?

— Ні. Ми одружені.

Ніби бажаючи перевірити почуте на дотик, Кейтова мати підвелася, простягла через стіл руку і легенько торкнулася пальцем обручки.

— Отже… ви моя невістка?

— Так, — сказала Маріка з лагідною усмішкою. — Дякую вам за Кейта. Я з ним дуже щаслива.

Місіс Волш нічого не відповіла і продовжувала ніжно дивитися на неї. А тим часом Смирнов терпляче чекав, з делікатності відвівши убік погляд.

Нарешті Кейтова мати повернулася на своє місце, хоча й далі не зводила з Маріки ласкавого погляду.

— Гаразд, Алексе, — сказала вона. — Переходь до справи.