Замок

– Ви повинні були давно прийти, – сказав Ерланґер. К. хотів вибачитися, але Ерланґер зупинив його, втомлено заплющивши очі. – Ідеться про наступне, – сказав він. – У шинку працювала раніше одна особа на ім'я Фріда, я знаю тільки її ім'я, її саму ніколи не бачив, та вона мене й не цікавить. Ця Фріда часом подавала Кламмові пиво. Зараз там, здається, працює якась інша дівчина. Така заміна, ясна річ, нічого не означає, мабуть, ні для кого, а тим більше для Кламма. Але що вагомішою є робота, яку виконує людина, а робота Кламма є, безумовно, найважливішою, то менше в людини залишається сили боротися із зовнішнім світом, і тоді найбільш невинне порушення звичного порядку може дуже заважати, навіть якщо стосується цілком другорядних речей. Найменша зміна на письмовому столі, витирання задавненої брудної плями -все може перешкоджати, так само й нова обслуга. Звичайно, Кламмові таке не стає на заваді, навіть якби воно дуже турбувало когось іншого на його місці, про це не може бути й мови. Але ми все одно змушені пильно стежити за зручністю Кламма й усувати навіть ті невигоди, які йому зовсім не перешкоджають, тим більше, що для нього взагалі не існує незручностей. Ми повинні усувати все, що, на нашу думку, могло б заважати. Не задля нього ми все це робимо і не задля його роботи, а задля нас самих, задля нашого сумління і спокою. Тому згадана Фріда мусить негайно опинитися знову в шинку, хоча, можливо, якраз її повернення й заважатиме, тоді ми знову відішлемо її назад, але наразі вона повинна повернутися. Мені сказали, що ви мешкаєте з нею, тож,забезпечте, будь ласка, її негайне повернення. На особисті почуття тут, зрозуміло, зважати не доводиться, в цьому питанні я взагалі не вступатиму в полеміку. Я й так беру на себе більше, ніж потрібно, коли говорю, що для вашої службової кар'єри виконання цієї дрібниці може стати дуже корисним. Це все, що я повинен вам повідомити.

Він кивнув К. на прощання, одягнув шапку, простягнуту слугою, і швидким кроком, злегка накульгуючи, в супроводі слуги вийшов із коридора.

Часом тут віддавали накази, які дуже легко було виконати, але ця легкість зовсім не тішила К. Не лише тому, що розпорядження стосувалося Фріди. І навіть не тому, що висловлено було в наказовій формі, хоча й звучало як знущання, а насамперед тому, що в ньому К. побачив безглуздість усіх своїх зусиль. Повз нього проходили якісь накази, шкідливі й корисні, але навіть корисні, здається, також мали в собі певне шкідливе ядро, в кожному разі, всі вони проходили повз нього, а він перебував надто низько, щоб завадити їх виконанню, чи хоча б примусити їх замовкнути й дати можливість зазвучати власному голосу. Якщо Ерланґер відсилає тебе геть, що тут можна зробити, а якби він і не відіслав тебе, що б ти міг йому сказати? Хоча К. усвідомлював, що втома нашкодила йому сьогодні більше, ніж увесь попередній несприятливий збіг обставин, але ніяк не міг збагнути, чому так трапилося, адже він вірив у міцність власного тіла, а якби не вірив, то не починав би цієї боротьби. Тож чому його так підкосили кілька недоспаних та одна безсонна ніч? Чому втома здолала його саме тут, де ніхто не бував утомленим чи, навпаки, кожен був постійно втомленим, але це ніяк не шкодило роботі, а тільки додавало ще більше завзяття. Із цього напрошувався висновок, що їхня втома була зовсім іншою, ніж втома К. їхнє виснаження було наслідком радісної праці, і те, що ззовні виглядало знемогою, насправді свідчило про непорушний спокій та душевну рівновагу. Якщо людина по обіді трохи втомлюється, це нормальний перебіг дня. «У тутешніх панів завжди полудень», – сказав собі К.