Читаем Замок полностью

К. спав, і його не турбувало те, що діється довкола. Його голова, що спочатку лежала на лівій руці зверху на спинці ліжка, зіслизнула уві сні і вільно звисала, поволі сповзаючи ще нижче. Йому вже не вистачало опори на спинці ліжка, і він несвідомо знайшов собі іншу, впершись правою рукою в ковдру і випадково захопивши при цьому ногу Бюрґеля, що висунулася з-під ковдри. Бюрґель тільки глянув на це й залишив йому ногу, незважаючи на незручності.

Тут кількома сильними ударами постукали в бічну стіну. К. здригнувся й подивився на цю стіну.

– Чи немає у вас там землеміра? – запитали з-за стіни.

– Є, – відповів Бюрґель, звільнив свою ногу від К. і раптом жваво та бадьоро потягнувся, немов маленький хлопчик.

– Тоді нехай нарешті прийде сюди, – сказали з-за стіни. На Бюрґеля й на те, що К. міг би бути йому ще потрібен, не звернули жодної уваги.

– Це Ерланґер, – прошепотів Бюрґель.

Здається, його не здивувало те, що Ерланґер перебував у сусідній кімнаті.

– Негайно йдіть до нього, він уже злоститься, намагайтеся задобрити його. Він міцно спить, але ми все-таки надто голосно розмовляли, неможливо стримати себе і свій голос, коли говориш про певні речі. Тож ідіть нарешті, ви, здається, ще не отямилися зі сну. Ідіть, що вам іще тут потрібно? Ні-ні, ви не повинні вибачатися за свій сон, немає потреби. Тілесні можливості мають свої межі, хто ж винен, що саме ці межі відіграють вирішальну роль? Ніхто не винен. Так світ сам себе коригує у своєму існуванні і втримує рівновагу. Це чудовий винахід, неможливо й уявити собі, наскільки чудовий, навіть якщо за деяких обставин від цього й стає сумно. Та йдіть уже, не розумію, чому ви так на мене дивитеся. Якщо ви ще трохи зволікатимете, Ерланґер звинувачуватиме мене, а я б хотів цього уникнути. Ідіть, хто знає, що чекає на вас там, тут усе можливо. Часом трапляються настільки неймовірні нагоди, що важко ними скористатися, а буває, справу не вдається вирішити через саму її природу. У це годі повірити, але так воно є. Зрештою, я все ще сподіваюся зараз заснути на якусь мить. Бо вже п'ята і незабаром розпочнеться галас. Якби хоча б ви нарешті забралися звідси!

К. був напівпритомний від раптового пробудження з глибокого сну, безмежно невиспаний, тіло боліло в усіх місцях від незручної пози, в якій довелося спати. Він іще довго не міг наважитися встати, тримався за чоло і дивився на власні коліна. Навіть наполегливе прощання Бюрґеля не спонукало його вирушити, а лише усвідомлення повної беззмістовності подальшого перебування в цій кімнаті. Кімната видалася йому неймовірно нудною. Він не знав, стала вона такою зараз чи була завжди. Йому навіть не вдалося б тут більше заснути. Зрештою, ця думка виявилася вирішальною, ледь посміюючись із неї, він піднявся, спираючись, на що було можливо: на ліжко, на стіну, на двері, не сказавши ні слова, вийшов геть, ніби вже попрощався з Бюрґелем.

РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТИЙ


Напевно, він так само байдуже пройшов би повз кімнату Ерланґера, якби той не стояв у відчинених дверях і не махнув йому рукою. Секретар покликав К. до себе одним коротким рухом вказівного пальця. Ерланґер уже був повністю готовий до виходу, він стояв у чорній шубі з тісним коміром, защібнутим до останнього ґудзика. Слуга саме подавав йому рукавиці й хутряну шапку.

Перейти на страницу:

Похожие книги

В круге первом
В круге первом

Во втором томе 30-томного Собрания сочинений печатается роман «В круге первом». В «Божественной комедии» Данте поместил в «круг первый», самый легкий круг Ада, античных мудрецов. У Солженицына заключенные инженеры и ученые свезены из разных лагерей в спецтюрьму – научно-исследовательский институт, прозванный «шарашкой», где разрабатывают секретную телефонию, государственный заказ. Плотное действие романа умещается всего в три декабрьских дня 1949 года и разворачивается, помимо «шарашки», в кабинете министра Госбезопасности, в студенческом общежитии, на даче Сталина, и на просторах Подмосковья, и на «приеме» в доме сталинского вельможи, и в арестных боксах Лубянки. Динамичный сюжет развивается вокруг поиска дипломата, выдавшего государственную тайну. Переплетение ярких характеров, недюжинных умов, любовная тяга к вольным сотрудницам института, споры и раздумья о судьбах России, о нравственной позиции и личном участии каждого в истории страны.А.И.Солженицын задумал роман в 1948–1949 гг., будучи заключенным в спецтюрьме в Марфино под Москвой. Начал писать в 1955-м, последнюю редакцию сделал в 1968-м, посвятил «друзьям по шарашке».

Александр Исаевич Солженицын

Проза / Историческая проза / Классическая проза / Русская классическая проза