Замок

– Досить часто, – почала Фріда, – з самого початку господиня намагалася примусити мене сумніватися в тобі [13]. Вона зовсім не звинувачувала тебе в брехні, навпаки, казала, що ти по-дитячому відвертий, але так відрізняєшся від нас усіх, що ми не можемо повірити у твою відвертість. Хоча якщо нас вчасно не порятує добра подруга, ми рано чи пізно здобудемо гіркий досвід і змусимо себе вірити тобі. Навіть господиня, яка бачить людей наскрізь, не могла інакше. Але після останньої розмови з тобою, – я тільки повторюю її роздратовані слова, – вона вивела тебе на чисту воду, і тепер ти більше не зможеш обдурити її, навіть якщо ти дуже старанно приховуватимеш свої наміри. Але ти нічого не приховуєш, – це вона повторювала постійно, а потім сказала ще: спробуй примусити себе при наступній нагоді послухати його по-справжньому, не поверхово, а уважно вслухатися в його слова. Вона зробила це і зрозуміла наступне: ти почав під’їжджати до мене, – вона вжила саме цей не надто шанобливий зворот, – тільки через те, що я випадково опинилася на твоєму шляху, видалася тобі достатньо симпатичною, а окрім того ти помилково вважаєш, що будь-яка дівчина за шинквасом може стати легкою здобиччю для кожного відвідувача, достатньо йому простягнути до неї руки. А ще ти з якихось незрозумілих міркувань прагнув, як дізналася згодом господарка від господаря «Панського двору», переночувати саме там, а здійснити це без моєї допомоги було неможливо. Цього було досить, аби стати моїм коханцем тієї ночі; але для того, щоб наші стосунки пішли далі, в них мало з’явитися щось «більше», і цим «більшим» став Кламм. Шинкарка стверджує, що не знає, чого ти хочеш від Кламма, але вона вважає, що ти добивався зустрічі з ним так само наполегливо, як зараз, ще й до того, як познайомився зі мною. Різниця полягала лише в тому, що раніше твої спроби були приречені на поразку, тоді як тепер ти вважаєш, що завдяки мені знайшов надійний спосіб досягнути мети, і це вивищує тебе з-посеред інших. Тому сьогодні я дуже злякалася, щоправда, тільки на мить і без особливих для цього підстав, коли ти сказав, що поки не познайомився зі мною, блукав тут, немов сліпий. Ті ж слова сказала мені господиня, вона також вважає, що ти знайшов свою мету тільки після того, як познайомився зі мною. Це трапилося тому, що в мені ти сподівався завоювати коханку Кламма і завдяки цьому ніби отримати цінну заставу, за яку можна загнути непогану ціну. Домовитися з Кламмом про цю ціну – ось твоя єдина мета. Оскільки для тебе головне винагорода, а не я сама, ти ладен піти на будь-які поступки, але тільки не щодо ціни, тут ти не поступишся ні на крок. Тому тобі байдуже, що я втратила роботу в «Панському дворі», байдуже, що мене вигнали із заїзду «Біля мосту», байдуже, що я мушу виконувати важку роботу в школі. У тебе немає ніжності для мене, ти навіть часу для мене не знаходиш, залишаєш мене помічникам, не відчуваєш ревнощів, моя єдина цінність у твоїх очах – те, що я була коханкою Кламма. І ти наївно намагаєшся примусити мене не забути Кламма, щоб я не надто пручалася, коли настане вирішальна мить. Ти борешся з шинкаркою, бо вважаєш, що тільки вона здатна забрати мене в тебе, ти довів вашу сварку до апогею, аби бути змушеним піти разом зі мною з її заїзду. А в тому, що я залишуся твоєю власністю за будь-яких обставин, ти не маєш жодного сумніву. Зустріч із Кламмом ти уявляєш собі як ділову розмову на рівних. Ураховуєш усі можливості. Якщо пощастить досягнути домовленості, ти будеш готовий на все. Захоче Кламм повернути мене – віддаси, захоче він, щоб ти залишився зі мною, – залишишся, а захоче, щоб ти мене вигнав, – виженеш. Але ти готовий і ламати комедію; буде тобі вигідно, вдаватимеш кохання до мене, спробуєш подолати байдужість Кламма до мене власним приниженням і присоромити його фактом, що така нікчемна особа, як ти, посіла його місце. Або ж передаватимеш йому мої освідчення в коханні, які я справді робила, і запропонуєш йому знову взяти мене собі, ясна річ, за певну винагороду. А якщо все це не допоможе, просто жебракуватимеш від імені подружжя К. А якщо після цього всього, вважає господиня, ти побачиш, що помилився у своїх припущеннях, у своїх сподіваннях, своїх уявленнях про Кламма, про його стосунки зі мною, тоді для мене почнеться найважче, бо саме тоді я опинюся цілком у твоїй владі. Я стану єдиним, що в тебе є, від чого ти залежиш і що одночасно виявилося позбавленим вартості. Тому ти ставитимешся до мене відповідно, бо ж не почуватимеш до мене нічого, окрім того, що я – твоя власність.

К. стиснув губи й напружено слухав, дрова покотилися з-під нього, він цього майже не зауважив. Потім піднявся, взяв Фрідину руку, вона майже не пручалася, і сказав:

– У твоїй розповіді я майже не відрізняв твою позицію від того, що вважає господиня.