Засаднчі міфи ізраїльської політики

^{Джерела: К. М. Кеньон. «Розкопки в Єрихоні». Лондон, 1957, с. 255–265; "Єрихон" у кн.: «Археологія і старозавітні дослідження». Оксфорд, 1967, с. 272–274. X. Дж. Франкен. «Тель ес-Султан і старозавітний Єрихон» в OTS 14 (1965), с. 189–200; М. Вейперт. «Назви ізраїльських племен»,}

Те ж саме можна сказати про "взяття Гая":

"Із всіх оповідань про завоювання цей — найдетальніший; він не містить нічого чудесного і здається самим правдоподібним. На жаль, він спростовується археологією.

Розкопки в цьому місці здійсняли дві різні експедиції. Результати збіглися: Ет-Телль на початку бронзового століття був великим містом, назви якого ми не знаємо, і був зруйнований близько 2400 року до н.е. Він залишався в запустінні до 1200 року, коли на частині руїн виникло бідне, неукріплене поселення, що проіснувало до початку X століття до н.е., коли воно було остаточно покинуте. На момент приходу ізраїльтян не було міста Гая й не було царя Гаю, були лише руїни, вік яких — 1200 років".

^{Джерела: Отець де Во. Древня історія Ізраїлю. Париж, 1971, т. I, с. 565. Жюдіт Маркс-Кроз. Розкопки в Гаї (Ет-Телль). Париж, 1949, а також роботи Дж. А. Каллавея, починаючи з 1964 року.}

б) За другим пунктом

Чому ж благочестивим жидам-фундаменталістам (тобто тим, хто дотримується буквального прочитання Біблії) не наслідувати приклад настільки шановних людей — як Мойсей і Ісус Навин?

Хіба не сказано в книзі Чисел, коли почалося завоювання Палестини (Ханаану): "І вислухав Господь голос Ізраїлів, і дав йому ханаанеянина, і він учинив закляттям їх та їхні міста" (Числа, XXI, 3), а пізніше про аморреїв і їхнього царя: "І побили вони його і синів його, і увесь народ його аж так, що жодного не лишилося, і оволоділи землею його" (Числа, XXI, 35).

Повторення Закону теж вимагає не тільки пограбування землі та вигнання корінних жителів, але і їхнього винищування: "Коли введе тебе Господь, Бог твій, на землю, на котру ти йдеш, щоб оволодіти нею, і вижене від тебе численні народи… котрі численніші і сильніші від тебе, і віддасть їх тобі Господь, Бог твій, і уразиш їх, повністю знищиш їх, не складай з ними заповіту і не щади їх" (VII, 1–2), "і ти винищиш ім'я їх" (VII, 24).

Від Шарона до рабина Меїра Кахане це прообраз поводження сіоністів стосовно палестинців.

Хіба не шляхом Ісуса Навина йшов Менахем Бегін, коли 9 квітня 1948 року 254 жителі села Деір-Ясина — чоловіки, жінки та діти — були винищені його збройною групою Іргун, щоб навести на беззбройних арабів жах і звернути їх у втечу?

^{Джерело: М. Бегін. Повстання: історія Іргуна. Альбатрос, 1978, с. 200.}

Він закликав жидів "не тільки вигнати арабів, але й заволодіти всією Палестиною".

Хіба не шлях Ісуса Навина позначив Моше Дайян:

"Якщо в нас є Біблія, і якщо ми вважаємо себе народом Біблії, ми повинні володіти всіма біблійними землями".

^{Джерело: "Джерусапем пост", 10 серпня 1967 р.}

Хіба не шлях Ісуса Навина вказав Порам Бен-Порат у великій ізраїльській газеті "Єдіот Ахронот" 14 липня 1972 року: