Щоб стрєльнуть с бехі, треба мати жєлєзні пальци, бо лєнти вручну заряжать тре, робочій пріцел та квадрокоптєр. Квадрокоптєр — шоб посмотрєть, чи правда зверху вистрєл 2А42 похож на бластєр із «Звьоздних Войн»?
Правда.
Беха складається з мєхана, наводчіка, кабеема, потєряной масксєті, бронірованой тєлєжкі з пушкой та брєвна на кормє. Прічом всєх інтересуєт, нафіга треба кабеем та брєвно. Доповідаєм: брєвно не раз реально допомагало, а командир бойовой машини потрібен для додержання вимог Статуту та інших керівних документів.
Штабний ноутбук
Штабний ноутбук — це безпощадна зброя, я вам доповідаю.
Кількість зламаних судєб цією страшною зброєю не піддається обчисленню. Її одночасно ненавидять, бояться і зневажають. Одним натисканням кнопочки на цій зброї статус військовослужбовця може як злетіти до небес, так і впасти в грязюку. Полковники стають майорами, солдати стають сержантами, і всі стають сезечєшніками. Більше за все штабний ноутбук любить трі вєщі — награждать нєпрічастних, наказувать нєвіновних і удалять висновки ВееЛКа.
А ще в ньому храняться списки, списки списків, журнали реєстрацій, журнали реєстрацій журналів реєстрацій, бе-че-ес, роздавальні відомості і ще тисячі екселевських файліків та флешка замполіта з вірусами.
Любий нормальний командир знає, що краще потєрять зброю, техніку і посвідчення офіцера, ніж штабний ноутбук. Бо в ньому вся документація, а паперові журнали заповнюються в ночь перед прибуттям правєркі зі штабу сектору.
Ноутбук ніколи не стріляє, а якщо стріляти починає його власник, то стріляти вже пізно, а самоє врємя пісать жєнє трогатєльниє есемескі.
Штабний ноутбук складається з хуліпакерда, задовбаного діловода і потєряної зарядки (а ще з АСУ Дніпро і серіала «Как я встрєтіл вашу маму», але це військова таємниця). Діловода всі ненавідять, але ніхто не хоче на його місце. Він — як знамя підрозділу, і втратити його — це ще хуже, чем втратити начфіна (то вапщє нємислімоє). Тому при небезпеці підрозділ затуляє його своїми тілами і стоїть насмерть, оскільки він єдиний може виписать відпустку і знає, де накази сектору по стройовій.
БМП-1
«Копєйка» — це дуже еротична зброя, я вам доповідаю.
Тільки у БМП-1 ти понімаєш всю глубіну глубін і висоту висот совецкого кораблєстроєнія. Кораблєстроєнія — бо по задумкє крєатівной групи цього проєкта «копєйка» може плавать. Може, буває. Тому стандартна забава у брігадних учєніях на Ширланє — це витянуть БМП-1, яка гордо, підняв флаг з веселим роджером і завивая пісню, тоне на пєрєправі.
Щоб работать з «копєйкі», тре учітивать, шо в пушку 2А28 «НГШ» нє лєзут вистрєли от СПГ, і наоборот. А жалко. А щє — помніть, шо в нєй єсть пятьдєсят літров дєфіцитного соляра, які нєвозможно ізрасходовать, хєр єго зна, чо її так зробили.
«Копєйка» складається з бронєкорпуса, двєрок сзаді, расчітаних на посіпак, рєбрістора і двігла з трубками. І жосткой сцепкі, взятой на ПТОРє. Сама расхожа фраза, що звучить утром з БМП-1, — це «чуєш, ета… карочє трубка лопнула, тосол витік, машина нє боєготова…»
Але. Кращє нєробоча копєйка, чєм вопщє нічого. А коли вона робоча… то є сімдесят три міліметра суровой воєнной еротікі. В діаметрі, а ти шо подумала?))
Т-64
Танк — це особиста зброя, я вам доповідаю.
Бо кожен танк має свій стиль, характер та мантру для запуска двигуна, яку знає тільки мєхвод о-со-бис-то. Тому мєхвод счітає, шо він — єдиний необхідний член екіпажа, а остальні так, пасажири поназалазілі і катаються.
В свою очєрєдь, наводчік счітає, шо головне в танку — це пушка, а все, що нижче, то самодвіжущаяся тєлєжка, шо жере соляр, як дємбєль — мамін борщ.
І тільки командир знає, що танк — це сама крута на світі вєщь, і мєчтає пострілять з танковой гармати очєрєдями.
Щоб стрельнуть з танка — треба спочатку намутить соляр, разбудить екіпаж, потім звалить ночью от ОБСЄ, расхєрачіть сєпарський опорнік, а ранком морозиться від оцих нєвнятних обсєшніків на дорогіх білих машинах.
Танк складається з тєлєжкі, потужної гармати та актів списання тосолу, масла та палива.
Ні.
Танк складається з тридцяти восьми тон Божого Гніву.
Солдат
Солдат — то основна зброя в арміі, я вам доповідаю.
Бо без солдата в армії нє буваєт ничєго. Солдат треба всєм. Імєнно солдат всєгда виполняє всє плани командирів. А єслі плани ну дуже геніальні, то успішно їх провалює. Солдат всєгда должен буть «умитий, побрітий та в піксєлє, вибєрі два із трьох».
Шоб получить званіє солдата, не треба робити нічєго. Бо в армії много людей, шо лучче тєбя знають, шо тєбє дєлать. Прічом круглиє суткі восємь днєй в нєдєлю.
Основна задача солдата — талантліво зашхєріться от командира та хєрачіть сєпарів. І шо у першому, шо у другому — українські солдати достіглі вершин майстерності.
Старший солдат
Старший солдат — то саме страшне званіє в армії, я вам доповідаю.