Читаем Житіє моє полностью

Я посміхнувся йому строго і, водночас, поблажливо, копіюючи найпротивнішу вчительку, яка мене колись вчила, а потім продемонстрував тиснену сріблом візитівку з ініціалами і невиразним логотипом (у мене таких було цілих п’ять штук!):

— Це ви зверталися у нашу фірму?

— Так! — отетеріло видихнув він.

— «Неклот і сини» — ми вирішимо всі ваші проблеми! — гордо виголосив я. — Наскільки я зрозумів, ви вважаєте, що ваш дім прокляли. Можу я побачити причину занепокоєння?

— Так, так, звичайно! Ви дозволите? — він протягнув руку до саквояжа.

Я з насолодою всучив йому важкезний багаж, не забувши строго додати:

— Будьте обережні! В ньому інструменти.

Одного погляду на дім зсередини було достатньо, щоб зрозуміти — даремно я на це все підписався. Нежить тут, безсумнівно, був: всі кути оплітала тонка чорна павутинка, місцями проступаючи на стінах і просвічуючи на склі. Фомá або фом — один з найпростіших стихійних проявів потойбічного, безмозка пліснява, але якщо дати йому пустити коріння, то будинок буде простіше спалити — всякий, хто надовго затримається всередині, ризикує життям і здоров’ям. До того моменту, коли окремі осередки зімкнуться в смертоносний чорний кокон, часу майже не залишилося.

— Хтось уже помер? — якомога байдуже поцікавився я.

— Ні-ні, — він відчайдушно замотав головою.

Ну, це ненадовго. По-хорошому, треба було посміхнутися і валити геть, але грошей, потрачених на оренду костюма, було шкода до сліз. Ну і потім, фома — це примітивно, всі необхідні для його вигнання ритуали я знав (правда, ні разу не застосовував — шеф Гарлік вчив мене основ, він був не настільки нерозумний, щоби вчити зеленого юнака чогось серйозного).

— Наші розцінки ви знаєте? — поцікавився я, щоби виграти час і зібратися з думками. — Ось, ознайомтеся! Ваш випадок під номером п’ять.

Він взяв з моїх рук листок, заповнений буквами витонченого готичного шрифту.

— Триста крон?

Я знизав плечима, тріумфуючи всередині: якщо він відмовиться, мені вдасться відступити без втрати лиця.

— Якщо сума вас не задовольняє, рекомендую викликати місцеву службу очистки.

Фермер потрусив головою:

— Вони тут уже були і нічого не зробили. Нехай буде триста! А ви впораєтеся?

Якщо місцевий чорний тут був і нічого не знайшов, його треба спалити — не як чаклуна, а як шарлатана. Значить, якщо що, моїх помилок він не помітить і відслідкувати мене не зможе.

І — триста крон…

Я зобразив наймерзеннішу посмішку, на яку був здатен.

— За кого ви мене тримаєте? Наша фірма дає гарантію на вигнання зловмисного феномена і відсутність рецидивів потойбічного. Зрозуміло, якщо хтось ухитриться проклясти свій дім двічі, то за це ми відповідальності не несемо.

Він швидко закивав:

— Це зрозуміло! Коли ви зможете приступити?

— Я хотів би все зробити сьогодні — дуже не хочеться швендяти в таку далечінь двічі. Та і спирт нині недешевий…

— Чудово! Вам щось для цього потрібно?

Я кивнув:

— Необхідно вивести з дому всіх людей, домашніх тварин і рослини. Я почну працювати після приходу темряви, так що час у вас є. Буде краще, якщо и проведете цю ніч десь у знайомих.

Всі мешканці дому (а їх виявилося немало) почали шалений рух. Фермер запряг двох ваговозів у здоровенну трьохвісну фіру, і тепер його домочадці волокли туди все, без чого (на їхню думку) неможливо було пережити ніч. Коти і кошенята, цуценята і собаки, фікуси, фіалки, два ящики з колекцією кактусів, клітка з папужками і акваріум — чого лише люди не тримають в хатах! Гора вишитих вручну подушок, ретельно запакований у кошика порцеляновий сервіз, в’язанки альбомів з фамільними фотографіями, валізи з білизною; все це ніби чекало команди до виносу. Напевне, люди підсвідомо відчували грядущу біду і були раді забратися звідси хоч ненадовго.

Ігноруючи суєту, я уважно спостерігав за фомом — був ясний день і нежить спав, але така бурхлива активність могла розбудити його завчасно. Поки що все було спокійно.

Сонце ще не торкнулося небосхилу, а родина фермера уже готова була їхати. Господар підійшов до мене:

— Ви впевнені?

Сказати йому, що — ні?

— Не хвилюйтеся. Повернетеся після сніданку, приймете роботу, тоді і розрахуємося. Якщо хочете, можете привести з собою якого-небуть експерта, хоча, на місцеву службу очистки я покладалися не раджу.

— Так, звичайно! — видихнув він і підтюпцем побіг до фіри, де сиділа його сім’я, щасливий від самої можливості зіпхнути на когось іншого свою проблему.

Я терпляче чекав, поки не затихне скрип коліс, пискляві дитячі крики і гавкання собачні. Мені потрібне була тиша, щоб заспокоїтися, викликати Силу і викинути з голови саму думку про те, що робота буде простою: надмірно самовпевнені чорні маги помирають молодими, повільно і в муках. Бій з будь-яким, навіть найбільш безневинним нежитем — боротьба не на життя, а на смерть, і хай ця смерть буде не моєю.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Сиделка
Сиделка

«Сиделка, окончившая лекарские курсы при Брегольском медицинском колледже, предлагает услуги по уходу за одинокой пожилой дамой или девицей. Исполнительная, аккуратная, честная. Имеются лицензия на работу и рекомендации».В тот день, когда писала это объявление, я и предположить не могла, к каким последствиям оно приведет. Впрочем, началось все не с него. Раньше. С того самого момента, как я оказала помощь незнакомому раненому магу. А ведь в Дартштейне даже дети знают, что от магов лучше держаться подальше. «Видишь одаренного — перейди на другую сторону улицы», — любят повторять дарты. Увы, мне пришлось на собственном опыте убедиться, что поговорки не лгут и что ни одно доброе дело не останется безнаказанным.

Анна Морозова , Катерина Ши , Леонид Иванович Добычин , Мелисса Н. Лав , Ольга Айк

Фантастика / Любовное фэнтези, любовно-фантастические романы / Самиздат, сетевая литература / Фэнтези / Образовательная литература