Житіє моє

— Наші доблесні армійські експерти готові протистояти будь-якому ворогові, незалежно від того, чи він прийшов з-за кордону, чи з-за Межі. Якщо знадобиться, вони віддадуть заради перемоги життя, і це не просто красиві слова. Але чи не задумувалися ви, панове, чому бойових магів ніколи (підкреслюю — ніколи!) не використовують в роботі жандармерії проти завідомо слабшого суперника — звичайних людей? Я перепрошую за свою різкість, але напевно що всі присутні знайомі з древнім забобоном про те, що чорний, який спробував крові, перетворюється на звіра. Предки були спостережливими: існують певні психологічні бар’єри, які дозволяють наділеній особливою могутністю людині не конфліктувати з суспільством, і при насиллі, здійсненому над беззахисною жертвою, ці бар’єри руйнуються. Маги підрозділу, який брав участь в битві при Ортау, зараз знаходяться під пильним наглядом емпатів, і результати його невтішні — порушення соціальної мотивації очевидні. А це ще люди, які знищували солдатів, хай і теж нездатних завдати опору! Що буде, якщо армійським експертам доведеться діяти проти беззбройного населення, яке збожеволіло від заклять?

— Хлопцям знесе кебету, — пробурчав Зертак. — Вони стануть некерованими.

Ларкес мовчки кивнув. Йому доводилося бачити знавіснілих від безкарності чаклунів, та хоча би в тому ж І’Са-Оріо-Т.

«Неприємне видовище. Ніяких спроб самоконтролю, ніякого покращення навичок, конструктивного співробітництва. Повна деградація. Словниковий запас, достатній лише для висловлення власних бажань, а за будь-якого незадоволення — файєрбол. Добре хоч живуть такі виродки недовго — чорному Джерелу плювати на амбіції власника.»

Перспектива згоріти в обіймах власної магії, на погляд Ларкеса, була гідною карою за нестриманість.

Пан Міхельсон постукав по столі — йому не подобалося, що дискусія почалася завчасно.

— Ймовірно, містере Олеман, ваша група готова надати рекомендації?

— Так, так, звичайно, — доповідач відкашлявся. — Найвигіднішим з точки зору Інгерніки було би допомогти І’Са-Оріо-Т вирішити свої проблеми на місці, і тим запобігти міграції. Заплатити премію сотні чистильників, які роблять свою роботу, дешевше, ніж займатися ліквідацією наслідків війни. На жаль, влада імперії не бажає прислуховуватися до доводів здорового ґлузду.

«Ще б пак! Це ж рівносильно окупації.»

— Іншим виходом є превентивні рейди на сусідню території, закликані знищити транспортні засоби ворога. Причому, першу операцію слід провести ще до закінчення сезону штормів.

Ідея сподобалася всім. Пан Міхельсон підбадьорююче кивнув.

— Який в такому випадку наш план?

— Перекидати сили до Західного Узбережжя слід почати негайно. Характеристики наших найновіших кораблів дозволять експедиції не залежати від вітру і уникнути головної небезпеки прибережниx вод Са-Оріо — суміші плаваючих водорослів і мушель, скаламучених штормом. Оскільки ціллю атаки стануть не потужні берегові укріплення, а судна, які стоять на рейді (переважно, дерев’яні), для виконання завдання ескадра розділиться на невеликі групи з двох-трьох кораблів. Саму атаку буде здійснено з поєднанням бойової магії і алхімічних засобів: катапульт з бойовими снарядами. За нашими даними, в бухтах східного узбережжя зараз зосереджено до дев’яноста відсотків всіх кораблів імперії водозаміщенням більше тони. Їх знищення дозволить вважати загрозу масової міграції неактуальною

— Але куди дінуться всі ці люди? — печально зітхнула пані Саванті.

«Біла в своєму репертуарі!»

— Залишаться в імперії, — нервово посміхнувся Олеман, — а ми зможемо їм допомогти, якщо їх уряд буде краще йти на контакт.

— Хороший план, — схвалив пан Міхельсон. — Ми готові вислухати його більш детально.

Містер Олеман підбадьорився.

— Для організації регулярних рейдів до берегів імперії найзручнішими є Зовнішні Острови…

І тут доповідач різко замовк, поглянувши на генерала Зертака: бойовий маг сидів прямий, як патик і з дуже блідим обличчям.

— Е-е-е… пане генерал? З вами все добре?

— Він згадав, — ввічливо пояснив Ларкес.

Губи Зертака ворушилися в мовчазній лайці.

— А конкретніше?… — насупився міністр.

— Що на Зовнішніх островах зараз знаходяться півтори тисячі армійських експертів і всього чотири куратори, — сухо посміхнувся координатор північного заходу. — Причому, до кожного гарнізону прикріплено мінімум два парових катери. Вони всю зиму спостерігали за натовпами са-оріотців, що ломляться в Інгерніку. Природня допитливість повинна була змусити їх поговорити з утікачами. Так що про ситуацію з того боку проливу вони вже знають.

— Якщо вони допруть… — прохрипів Зертак.

— … що за проливом лежить земля, яку ніхто не захищає, спокуса скорше за все виявиться надто великою. Найбільш енергійні вирушать на другий берег за здобиччю, а далі почнеться саме те, що описав нам шановний Олеман, — підсумував Ларкес.

«Просто обивателі побачать одразу готовий результат.»

— Слід негайно заборонити…

— Заборонити чорним? Простіше одразу листівки розповсюдити. Тоді до армійських приєднаються ще й цивільні маги. Власне, процес уже, скорше за все, пішов.