Читаем Житіє моє полностью

Я продовжував далі оглядати колекцію. Всі машини були трошки завеликі, порівняно до звичайних розмірів; принаймні, три з них мали досить високу посадку, щоби підходити під визначення позашляховика. Олія дешевша за спирт і більш поширена, значить проблем з заправкою не буде. В закутку, накритий запорошеним брезентом, стирчав ще один агрегат, трохи менший. Від нього сильно віяло чорною магією.

— А, це! Абсолютний монстр, самі дивіться.

Я стягнув брезент. Під ним був мотоцикл, такий здоровенний, що в мене аж щелепа відвисла.

— Тупиковий варіант, а шкода, — з щирим розчаруванням торговець похитав головою. — Справа навіть не в габаритах. Робота двигуна регулюється за допомогою чорної магії, одна-єдина поломка, і його дешевше буде викинути, ніж відремонтувати. Ви же знаєте, скільки коштують послуги чорного мага!

Я знав, тому що сам їх надавав.

— Можна десь тут випробувати його на ходу?

Торговець посміхнувся:

— Чого ж, давайте?

Агрегат було законсервовано зі знанням справи, для початку роботи вистачило протерти його ззовні і заповнити бак. Чорне закляття, яке наділило двигун подобою псевдожиття, вихлебтало половину оливи і задоволено затíкало. Убий Бог, це ж механічний зомбі!

— Тільки у місто не виїжджайте, — попросив торговець.

Я кивнув і натиснув на стартер. Двигун не загарчав — заревів! Вібрація була така, що мотоцикл мало що не підскакував. Я оскалився, повернув газ і викотився з ангара.

Ефект був вражаючий! Комерсанти, які мирно бесідували, блідли і відвертали голови, у сонних техніків випадали з рук інструменти, водії ваговозів зсудомлено чіплялися за віжки, готуючись приборкувати своїх звірів, щоб ті не розбушувалися.

Я об’їхав ангар, викликаючи всюди злякані крики і нездоровий ажіотаж.

Цей монстр здатен був убити білого мага самим лише своїм виглядом, я вже не кажу — звуком. Значить, про їзду містом можна було забути, мені тільки штрафів за порушення громадського порядку не вистачало. Доведеться завести гараж десь на околиці і залишати це чудовисько там… Тому що питання якогось іншого вибору більше не стояло.

Торговець привітав моє повернення сумішшю роздратування і захоплення.

— Мужик! Скільки воно коштує?! — Заволав я, перекрикуючи ревіння двигуна.

— Чотири тисячі! — загорлав він у відповідь. — Але ми дамо вам розстрочку на два роки!

— Беру!

Ось так я став власником найстрахітливішого транспортного засобу на всю Інгерніку. Одне слово — чорні рулять!

Мотоцикл став тим ковтком свіжого повітря, який дозволив мені вийти із викликаного чорною магією емоційного «запою», він об’єднав у собі старе і нове, життя напередодні і життя зараз, здобуту міць і завойовану свободу. Здається, я був останнім у групі, хто ще не прийшов до себе. Побачивши мене бадьорим і злим, Містер Ракшат зітхнув і з полегшенням взявся муштрувати нас з подвоєною енергією — цього року «природного відбракування» в нашій групі не передбачалося.

Монструозний агрегат (завбачливо помальований виробником в чорний колір) поселився в шопці на міському звалищі (тамтешній сторож мені ще давніше дещо заборгував). Зручність була подвійна: по-перше, ніхто не бачить, по-друге, ніхто не чує, і, нарешті, просто дешево, а красти щось у чорного мага мешканці звалища не наважилися би навіть під страхом смерті — виключно забобонна публіка. В цілому, ідеально, якщо не звертати уваги на сморід. Відчути усю повноту щастя мені заважали обмеження, які накладав на нічну їзду шум двигуна — маршрут мого слідування можна було прослідкувати за звуком, а це не сприяло конспірації (пам’ятати, пам’ятати про НЗАМПІС!). Оскільки зміна машини навіть не обговорювалася, слід було придумати, що можна зробити для її покращення. Алхімік я чи ні?

З точки зору чистої алхімії, проблема розв’язку не мала, якщо не вважати розв’язком велику купу подушок, примотаних з усіх сторін. Одначе я нутром відчував, що вихід є — на цю думку мене наштовхнула сама конструкція механічного зомбі. Використати закляття для управління двигуном було геніальним рішенням, котре позбавляло власника проблем з запуском і холостим ходом, конструкція не дотягувала до ідеалу лише зовсім дещицю. Образливо, ні?

Перейти на страницу:

Похожие книги

Сиделка
Сиделка

«Сиделка, окончившая лекарские курсы при Брегольском медицинском колледже, предлагает услуги по уходу за одинокой пожилой дамой или девицей. Исполнительная, аккуратная, честная. Имеются лицензия на работу и рекомендации».В тот день, когда писала это объявление, я и предположить не могла, к каким последствиям оно приведет. Впрочем, началось все не с него. Раньше. С того самого момента, как я оказала помощь незнакомому раненому магу. А ведь в Дартштейне даже дети знают, что от магов лучше держаться подальше. «Видишь одаренного — перейди на другую сторону улицы», — любят повторять дарты. Увы, мне пришлось на собственном опыте убедиться, что поговорки не лгут и что ни одно доброе дело не останется безнаказанным.

Анна Морозова , Катерина Ши , Леонид Иванович Добычин , Мелисса Н. Лав , Ольга Айк

Фантастика / Любовное фэнтези, любовно-фантастические романы / Самиздат, сетевая литература / Фэнтези / Образовательная литература