Житіє Моє

Вздовж довгої стіни вишикувалися дві дюжини новеньких авто. Розчарування, яке охопило мене при погляді на цю виставку паяців, словами не опишеш. Нє, в принципі я знав, що легкові автомобілі – забавки багатих міщан (мешканці села надають перевагу гужовому транспорту, а для сезонних робіт у них є трактори, які відчайдушно чадять, працюючи на рапсовій олії), але не здогадувався наскільки все запущено. Усі машинки були дуті, гнуті, з надлишком хрому і позолоти, усі веселеньких забарвлень, а деякі – взагалі без верху. Самим своїм виглядом вони викликали у мене підсвідому відразу. Крім того, у них у всіх була дуже низька посадка – в тих місцях, де проживали мої клієнти, такі іграшки далеко не заїдуть. Чорний маг, якого витягують з калюжі на мотузці, зганьбить усю професію! Я відчув невимовне бажання купити трактор і проїхатися по цій «Плаза» взад і вперед.

- А щось із військової продукції у вас є? - без особливої надії поцікавився я у всипаного прищами юнака зі значком консультанта. – Для сільської місцевості.

Він манірно підтиснув губи.

- Сільськогосподарською технікою ми не торгуємо!

Ох ти ж, глиста зарозуміла.

- Де продаються вантажівки, я в курсі, - сухо посміхнувся я, здиблюючи шерсть на картку. - Мені цікаво, чи є що-небудь вартісне у вас?

- Добрий день! - На запах потенційного конфлікту моментально з’явився старший по залу. Юнак упіймав його погляд і тихо зник. - Вас цікавить щось особливе? Не все, що ми продаємо, виставлено в залі.

Я зітхнув – у буття чорним магом є свої мінуси і свої плюси.

- Мені потрібна машина, котра пройде всюди, невелика, чорна.

- Хочете подивитися каталоги?

Я неохоче погодився – розглядання картинок означало, що потрібного мені товару в готовому вигляді у них немає. Торговець провів мене у свій офіс позаду гаража. Місце було вельми примітне, всі стіни були обклеєні плакатами з зображенням техніки: паровози і локомотиви, автомобілі усіх марок, перегонові боліди, гострокутні армійські вантажівки і трактори – все те, що рухається без використання мускульної сили. У скляній шафі стояли крихітні копії найбільш видатних моделей. Погляд затримався на фігурці мопеда, як дві краплі води схожого не мій власний, я аж примружився від задоволення – ця людина знала, що треба цінувати.

- Для того, щоб задовільнити ваш запит, - діловито вів торговець, викладаючи на стіл грубі підшивки журналів, - нам треба його чітко сформулювати. Очікувані способи використання потрібного вам агрегату, умови експлуатації, паливо, ваші фінансові можливості, нарешті? За відповідну винагороду ми зможемо дістати для вас будь-яку модель!

- Мені потрібно часто їздити з міста в сільську місцевість. Доріг там немає, взагалі немає. Переміщатися мені потрібно швидко, комфорт не має значення. Я думав, що зможу купити щось з розпродажу військового майна.

- Можна, - кивнув продавець, - але військові продають машини лише після того, як заїздять їх до півсмерті, ви потім на самих лише ремонтах розоритися, а видряпати у них новенький агрегат буде коштувати шалених грошей – у цивільних таке попитом не користується, доведеться працювати на замовлення.

От холєра... Як і очікувалося, я потрапив у проміжок між потребами міста і села. Ніхто, ніхто не думає про талановитих чорних магів, змушених працювати буквально до зносу! Але торговець уже втупився поглядом у стелю, посилено копаючись у своїй пам’яті, схоже було, що задовільнити екзотичний запит стало для нього справою честі.

- Пішли! - несподівано стрепенувся він. - Це треба бачити.

Ми облишили гараж під зацікавлені погляди відвідувачів і персоналу.

- Я так міркую, що «спиртівка» вам не підійде: в глибинці дістати сухе паливо – ціла проблема, а на розбавленому двигун буде глухнути кожен другий кілометр

Я згадав свій досвід з мопедом і від душі з ним погодився.

- ... значить, будемо шукати щось на олії. Дизель складніший в експлуатації, але досвід у вас, я думаю, є...

У мені прокинувся азарт мисливця. Невже у цьому світі є щось, що може послугувати мені, мені і тільки мені?

Торговець спритно маневрував містом на жовтій двомісній машинці, попутно посвячуючи мене в особливості роботи автопромисловості:

- Пару років тому «Домґарі Моторз» просувала на ринок легкові машини з дизельними двигунами, але справа не пішла – окрім військових, ними ніхто не зацікавився. Шумно, складно обслуговувати, погано заводиться на холоді, завеликі габарити. Коротше кажучи, перспективна розробка загальмувала. Але фірма встигла випустити прототипи...

Ми заїхали в передмістя, в квартал складів і майстерень.

- Ось! Наш неліквід.

В запиленій стодолі було щільно напхано зо п’ять агрегатів, які намагалися прикинутися, ніби вони – невеличкі вантажівки, пара лімузинів з аномально витягнутими капотами і навіть міні-автобус.

- І в чому підступ? Чому їх не купили?

- Зараз заведу, і зрозумієте, - він відправився шукати паливну олію.