Житіє Моє

Глухо протупотіла бруківкою упряжка важковозів (величезних, до трьох метрів у холці тварюк, виведених за допомогою магії і магією ж керованих), яка тягнула фургон з логотипом відомої транспортної компанії. І фургон, і важковози були на ґумовому ходу. Надмір кінської тяги – взагалі, характерна риса Редстона. Для тих, хто хотів швидкості і мав не надто багато багажу, проторохтів рейками веселий трамвайчик. З утробним риком промчав перехрестям лімузин з двигуном «мрія алкоголіка». Я потягнув носом, сподіваючись вловити знайомий дух, і з заздрістю ведучи за автомобілем очима. Так, це вам не трамвай! З більшою шаною я ставився лише до паровозів, але в межах міста Редстон парових двигунів не могло бути за визначенням: надто вже багато в Університеті вчилося білих магів, у яких зіткнення з шиплячим, димлячим і паруючим чудом викликáло важкий стрес і нервові розлади. Цим лише дай волю, вони всіх на коней пересаджають! Муніципалітет жахливо пишався, що всі потужні енергетичні установки винесено у передмістя.

Я замріяно посміхнувся, уявляючи себе в лімузині. Направду хороший чорний маг може собі дозволити і не таке. Поки ніяких фатальних хиб я не робив і звинувачень мені не пред’являли, рятуватися втечею потреби нема. В сухому залишку після сьогоднішніх подій є лише дві речі: по-перше, мене можна було привітати, тепер я повноцінний маг, а, по-друге... де ж я тепер братиму гроші?!

Нинішній шеф відділу у справах чарівників був стражем порядку в шостому а то і сьомому коліні. Його предки почали служити законові скоро по тому, як Інгерніку полишили останні королі, а потім стійко берегли спокій громадян і у недобрі роки чуми, і в мутні часи на стику тисячоліть, зрідка відволікаючись на громадянські війни і зміни влади. Запорукою успіху династії були унікальні фізичні дані сім’ї Берів: зовнішність шефа НЗАМПІС відбивала бажання хаміти навіть у найбільш забіякуватих чорних магів. Конрад Бер з часів учебки гордо носив прізвисько Паровоз і був першим представником своєї сім’ї, який дослужився до капітана. Останнє були предметом гордощів, деколи – з домішками досади.

З неймовірною полегкістю капітан Бер видерся з костюму протимагічного захисту. Урядові умільці надали цій штуковині вигляду звичайної поліцейської форми, але важила вона як добрі лати. Однак чого не зробиш заради збереження власної шкіри! Спілкування з молодими чарівниками невизначеної сили і темпераменту вимагало застосування найретельніших запобіжних заходів.

Промокнувши піт із шиї паперовим рушничком, Паровоз підтягнув до себе телефон і набрав знайомий номер. Масивний апарат зміною ручкою і перламутровою інкрустацією на диску любив попручатися, але цього абонента завжди знаходив з першого разу.

- Танцюй! – Оголосив капітан невидимому співрозмовнику. – Познайомився сьогодні з твоїм похресником.

- І як? – Невиразно муркнула слухавка.

- Та ніяк! Думав, у досьє з орієнтацією наплутали. Зімлів, уявляєш?

Зі слухавки долинув тихий сміх.

- Так, його батько також був дуже стриманим. Сильним магом буде!

- Сильним, до ворожки не ходи. Спектр його я записав, буде час – заходь, подивишся. Разом помолимось.

- Дякую! - Відгукнулися слухавка. - За мною боржок.

Шеф НЗАМПІС дочекався, коли зі слухавки почулися гудки, але класти її на апарата не став. Замість цього він дістав з шухляди стола пляшку ячмінного віскі і відміряв повну склянку. Звичайно під час роботи він не пив, але нинішній день видався особливо нервовим.

Конрад Бер не був магом і не відчував магії; зрозуміти, що сталося в камері, він зміг, тільки розгледівши кристал запису, який навіки закарбував цю подію для начальства. От тоді-то йому і захотілося випити. Через близькість Редстонського Університету у його відділу була особлива негласна функція: дражнити починаючих чорних магів з ціллю отримання відбитку їх аури. Ця не зовсім законна операція давала змогу в майбутньому уникнути проблем з розпізнаванням, але виконувати її рекомендувалося ДО ТОГО як маг здобуде свою силу а не ПІСЛЯ, і вже тим більше не ПІД ЧАС того.

Він, досвідчений поліцейський з п’ятнадцятилітнім стажем, тупо і бездарно підставився під удар бойового мага. Ніякий протимагічний захист не порятував би його, якби чарівник втратив свідомість на три секунди раніше. Важко було сказати, у що саме хотіло втілитися те щось, що ринулося йому назустріч із потойбічних глибин, але наслідки таких подій він уже не бачив, і не раз. Кімнати зі стінами, сплавленими до дзеркального блиску, одутлі синюваті зомбі в поліцейській формі, калюжі зеленого слизу там, де тільки що стояла людина, – та чи мало «втіх» таїть у собі чорна магія! Хлопець утримав контроль, і за це заслужив якщо не прощення гріхів, то, принаймні, хорошу скидку.

Але такі одкровення телефону довірити не можна, тому про другий день народження капітана Бера не знала жодна жива душа, і святкувати цю подію йому довелося на самоті.

Глава 2