Житіє Моє

Вони, взагалі, розуміють, що стається?! Добре, своїх чорних в Редстоні було мало, а університетські з місцевими мало спілкуються. Але білий!!! Їх тут має бути як гною! Це що, лише я розумію, чим все закінчиться?!

Білий маг, який зірвався в запій, живим з нього, звичайно, не виходить (ну, якщо не вдаватися до примусової госпіталізації). Психіка у них, розумієш, крихка і до життєвих негараздів не пристосована. Не впоравшись з нервовим потрясінням один раз і дорвавшись до хімічного релаксанту, білий буде заливати душевний біль вином знову і знову, і щоразу сил для розв’язання проблеми буде залишатися все менше і менше, а фізичний стан мага прямо зв’язаний з психічним...

Може, фірмі просто вигідно, щоби розробник здох? Ні, це я, звичайно, зі зла...

Але людину ж рятувати треба, без жартів!

Відігнавши секретарок і заваривши убивчо міцної кави, я пішов приводити шморгаючого носом страждальця до тями, взяв його за руку і вклав туди горнятко. Звичайно, жовтка і перцю у мене під рукою не було, зате лимону я туди вбухав стільки, що сльози на очах виступали:

- Пийте, пийте! Треба, треба випити.

Білі реагують на фізичний контакт інакше – дотики налаштовують їх на інтимний лад і викликають бажання довіритися. Враховуючи, що сп’яніння підвищує навіюваність, можна сподіватися, що він зробить все так, як я скажу.

- Одним ковточком, гоп!

Він ковтнув і його болюче пересмикнуло. Хороший ефект! Я продовжував тримати його за руку і заглядав при цьому в очі (також дуже сприяє):

- Друже, тобі треба йти додому! Відпочинь сьогодні гарненько, завтра тобі будуть потрібні сили. Все буде добре, я обіцяю! Нам потрібна твоя допомога! Тебе провести?

Він п’яно покрутив головою, піднявся і досить впевнено посунув у бік виходу – зазвичай білим тяму відбиває раніше, ніж встигає отруїтися тіло. Треба сподіватися, що він зуміє взяти себе в руки, бо я йому не мамочка і відправити до лікаря не зможу.

Після відбуття Йогана середній настрій по офісу підскочив на два градуси. Напевно, ніхто просто не наважувався почати обговорення невдачі в присутності цього бідолахи. Зачекавши для надійності хвилин п’ять, Полак дзвінко плеснув у долоні:

- А чи не влаштувати нам кавову п’ятихвилинку?

Співробітники ожили і заскрипіли стільцями. Спробу влаштуватися на кресленнях я пересік, тому всі зібралися навколо столика секретарок, витіснивши звідти незадоволених дівчат. На столі з’явилися не лише кава, а і печиво, солені горішки і навіть пляшка бренді, яким я, не гаючись, розбавив каву у відношенні один до двох.

- Не буду приховувати, друзі, - почав Полак, - те, що сталося, – великий удар для нас. Однак ще не все втрачено! У кого є якісь міркування з приводу причин останньої невдачі?

Над столом повисло пригнічене мовчання.

- Сміливіше, друзі мої, сміливіше!

- Не можна поєднати магію з алхімією, - вагомо заявив Карл.

- Це чому ж? - від ковтка саморобного лікеру мене потягнуло на балачки.

Алхімік злісно зиркнув оком:

- Тому що ці області практично нічим не пов’язані!

Я багатозначно підняв палець:

- Вони взаємодіють через матеріальний світ! Головне – знайти точки дотику.

- Точки? В бачкý з гівном?

- А чим поганий бачок з гівном з алхімічної точки зору?

- Тим, що не працює!

Я поплескав себе по грудях:

- У мене патент – магічний пристрій на алхімічному, і офіґенно як працює! Хоча спочатку, дурнятина була страшна, - показати їм свій мотоцикл, чи що?

Але Карл про мої успіхи слухати не хотів:

- І що, по-твоєму, нам робити?

- Переважно проблему вдається вирішити, розбивши систему на частини, - знизав плечима я.

Принаймні, одну проблему я так вирішив.

- Які частини? - роздратовано процідив Карл.

Я знову знизав плечима:

- Скажу, коли вивчу процес!

- Справді, Карле, - вступився за мене Полак, - дозволь хлопчикові детальніше вивчити процес.

Комусь іншому я б за «хлопчика» дав у морду, але тут – начальство. Довелося посміхатися.

Алхімік гордо відвернувся – вирішив мене ігнорувати. Да не дуже вже і хотілося! Родичка Чвертки підлила мені в філіжанку бренді, для заохочення (цей Карл дівчаткам явно не подобався). Розмова перейшла на несерйозні теми, участь у весняному фестивалі і виїзд на природу. Я дивився, слухав і розумів, чому Рон так силувався запхати мене в цю компанію. Дитячий садок, штани на штрипцях! Причому, у начальника на штрипцях – в буквальному смислі цього слова.

- А чому ви не працюєте магом? - обережно підступилася брюнетка, вирішивши, що двох філіжанок бренді з мене вистачить.

Я зобразив теплу, трохи батьківську, а трохи самовдоволену посмішку:

- Одне другому не заважає, бебі!

Вона дуже мило набурсалася і спробувала сісти мені на коліна.

А наступного дня Полак відправив мене «у відрядження» на підприємство замовника. Ну, ви зрозуміли, куди. Визнаю, тільки після цього я зрозумів, що саме викликало у моїх співробітників такий важкий шок.