Житіє Моє

- Як довга, невелика в діаметрі трубка.

Карл чмихнув:

- Вона буде занадто швидко встигати!

- Її можна утеплити ззовні, - огризнувся я.

- Використати культуру, яка гріється! - несподівано підтримав мене і Йоган.

- А чистка? – не заспокоювався Карл.

- Можна об’єднати кілька трубок в батарею і чистити по черзі, - в очах Полака уже закрутилися низки цифр і схеми конструкцій, - менший об’єм, з ним простіше працювати!

- І використовувати різнорідні культури, - гнув своєї Йоган.

- Колектив ожив духом, збадьорився, робота закипіла. Першим видимим результатом було те, що Карл вигнав мене з-за улюбленого кульмана. А свій перетягнути до вікна слабо?! Я почав було обурюватися, але вчасно зметикував, що на хвилі ентузіазму він зробить за мене всю складну роботу, після цього я перестав його чіпати і повернувся до неспішного сортування креслень.

Полак вибив у замовників грошей на макет простий, однотрубний, і це був подвиг, достойний внесення в аннали. Після двох років крутих обломів заставити покупця розщедритися на ще одну установку... Дар переконання у Полака бив просто феноменальним, хоча, можливо, Рон також посприяв його успіхові. Можна було сподіватися, що до кінця літа новий газогенератор буде використано.

Але от питання: а чи не варто мені звільнитися до того, як цю штуку спробують запустити, чи все-таки дочекатися результатів? Ні, в працездатності установки я був впевнений, але ще раз виясняти стосунки з тим майстром мені зовсім не хотілося.

І от якраз тоді, коли креслення було здано в цех, і стало ясно, що до початку випробувань проблем з новими газогенератором не буде, Рон покликав мене відмічати щось у погрібець «Три студенти». Я не заперечував і дуже сподівався, що на столі будуть якісь напої, міцніші за каву – вся ця творча робота вимучувала нерви сильніше, ніж зустріч з Потойбічним.

- Танцюй! - оголосив Чвертка.

- А в зуби?

Він аж образився:

- Чого ти такий злий став?

Я би міг йому сказати, чого, але не хотів починати все спочатку.

- Патент наш купили...

- М-м-м...

- ... За двадцять п’ять тисяч!

- !!!

- І плюс крона з кожного агрегата, на який новий глушник буде встановлено. Ти уявляєш скільки дизелів вони роблять за рік?

- Але наша штука буде не на кожному: чорна магія – дороге задоволення

Чвертка прищурився:

 – Мужик, а ти показував кому-комусь цей амулет?

Ну. Ракшату, наприклад.

- А він тобі сказав, що твоя схема – «трансмайстер»?

- Ні.

- Ну, тоді я тобі кажу! Вона не використовує Джерело, значить її може встановити будь-який чаклун. Чорна магія потрібна тільки для створення зворотної матриці, а потім штампувати ці амулети зможе будь-який білий йолоп. Січеш?

Напевне, так себе відчуває кіт, на якого вилили миску сметани.

- А ми не продешевили?

- Жартуєш? Ми продали лише принцип, розробляти матриці і налаштовувати виробництво нам не доведеться

Оскільки я вже знав, скільки коштує реалізація голої ідеї в металі, то зрозумів, що ми озолотились майже що на халяву.

 – А коли гроші?..

Чвертка урочисто вручив мені чек – великий кольоровий папірчик з золотим тисненням і металевим відливом. Гроші. Дуже багато грошей. Практично не напружуючись. Як я це люблю!

- На що потратиш? - зацікавився Рон.

Я лише відмахнувся. Поки мені хотілося просто дивитися, носити це з собою і всім показувати.

- Ну, а відсотки – на твій шкільний рахунок.

- Роне, ти – геній!

- Теж скажеш, - засоромився Чвертка. - Ще щось придумаєш – приходь!

І тут я помітив цікаву деталь.

- Слухай, а його виписали два тижні тому.

- Ну і що? Це ж не риба, не протухне.

- Чого ж ти його мені зразу не віддав?

- Щоб у тебе був стимул для роботи!

Коли до мене дійшов смисл сказаного, я ледве не втратив мову.

- Ах, ти.

Убити його! Стерти з лиця землі гаденя, і щоб потомства не залишилося!

- Тихо, тихо ти! Та чого ти завівся?! Все ж прекрасно склалося!

- У!!!

Кілька хвилин я безуспішно ганявся за Чверткою по кнайпі, але зустрічатися в чесному бою з розгніваним чорним магом Рон відмовився і закрився в туалеті. Вдиратися туди силою у всіх на очах було якось незручно, і я повернувся за столик, вирішивши з вредності прикінчити всю закуску без нього.

От пройдисвіт... Боронь боже колись опинитися під його началом!

Хвилин через десять Чвертка осмілів і вибрався зі свого сховку:

- Даремно ти так, Томе, - чутливо почав він (тим часом, свинячих вушок на тарелі уже не лишалося). - Я ж як краще хотів.

- Згинь з очей моїх! І все через якусь дівку?

- Жартуєш? - образився Рон. – Дівку, теж мені! Я з дядьком об заклад побився, що справу проб’ю! На тридцять відсотків акцій фірми.

Що тут скажеш? Це талант, однозначно! Щось на кшталт чорної магії, тільки більш прибутковий.

IV. Шерехи і шепоти (частина 1)

4. Життя схоже на гру в більярд. Лузи не видно, котишся, ніби, сам по собі, а потім, гоп – попав!

Глава 16